Вихователька зателефонувала Каті на роботу.
– Вибачте, що турбую, тут така справа: всіх дітей в групі забрали, залишилася одна Христиночка. До її батьків я додзвонитися не можу, тому виручайте!
Катя мчала щодуху в садок.
Внучка, вже одягнена в пальтечко і беретик, стояла поруч з вихователькою біля воріт дитячого закладу.
Заплакане личко, розгублений погляд.
Побачивши бабулю, дівчинка кинулася до неї. Маленька тендітна дівчинка обхопила коліна жінки.
– Бабусю, всіх дітей забрали, я одна дуже довго грала! Де мама? – ображено лепетала маленька.
Катя міцніше обхопила долоньку Христинки, а в душі її бушували різні емоції: Дарина, невістка, знову почала діймала чоловіка, через що переживає бідна дитина.
Сорокап’ятирічна Катерина на бабусю зовсім не схожа: красива, з виразними ясними очима, струнка і витончена, вона досі зберегла свою привабливість.
Сина, Вадима, вона виховала одна, а коли до них почала заходити його подруга Даша, залишаючись у них, Катя зрозуміла, що молодих потрібно терміново одружити.
Жити молоді залишилися в Катіній квартирі.
Каті Дарина зовсім не подобалася: не до роботи, за собою чашку НЕ помиє, в кімнаті сина влаштувала безлад такий, що ступити ніде – перечіпаєшся об взуття дівчини, що валяється тут і там.
Дарина ніколи не мила за собою ванну, на кухні не вважала за потрібне мити посуд і підтримувати чистоту і порядок. Катерина мовчала кілька місяців, але терпіння її вичерпалося і вона вичитала Дарину одразу на кухні, коли та принесла зі своєї кімнати брудні чашки і поставила в мийку, навіть не думаючи помити, хоча Катя щойно прибрала.
– Живеш тут, мусиш прибирати за собою! – твердо заявила вона Дарині, – Я ж не можу постійно стежити за тим, щоб вчасно за вами всіма прибирати! У мене кішка і то охайніша від тебе!
Дашка мовчки пішла в свою з Вадиком кімнату, сердито грюкнувши дверима і на наступниц день молоді з’їхали.
Вадим на прощання сказав матері:
– Чим тобі моя Даша не догодила? Ну і залишайся зі своєю розумною кішкою одна, а до нас більше не лізь!
Ображалися молоді недовго, доти, поки не стало відомо, що Дарина при надії. Катя купила в подарунок внучці коляску, а батьки Даші обіцяли взяти на себе ліжечко.
Але щось пішло не так і скоро на Катю посипалися прохання сина допомогти їм з ліжечком:
– Христинка вже в коляску не влазять, мамо! Ти ж одна живеш, працюєш, навіщо тобі одній скільки грошей? Допомагай, якщо не нам, то хоча б внучці!
Катерина купила внучці ліжечко, потім комбінезончик, потім ще один, потім іграшки, ходунки-стрибуни, дорогу ляльку-собачку
Запити з боку сина все сипалися і сипалися і Катерина розуміла, що потрібно допомогти: Даша не працювала, сиділа вдома з дитиною, зарплати одного Вадима не вистачало на сім’ю.
Потім невістка Дарина записалася на фітнес і йогу: вирішила привести після появи дитини себе в порядок.
Відразу-ж знадобилася Катя в якості доглядальниці за онукою і Катя водилася з Христинкою, ходила з нею по лікарнях, забирала до себе на вихідні, щоб Вадим з Дашею могли відпочити від дитини.
Поступово догляд за Христиною став обов’язком Катерини.
Це Катя вперше повела дівчинку в ясла, потім в садок, це їй доводилося забирати дитину вечорами і відводити додому, де Даша прикидалася вічно втомленою.
А недавно Дарина нарешті влаштувалася на роботу і їй зовсім стало не вистачати часу:
– Я працюю як віл на роботі, а приходячи додому, мені доводиться прибирати і готувати вечерю, я втомлююся!
У вихідні Катя забирала внучку до себе, тому що втомлена Даша хотіла розслабитися: погуляти по магазинах, спокійно прибрати в квартирі, сходити в кіно з чоловіком.
– Ну мам, ти ж одна живеш? Чим тобі ще займатися, дивись за Христинкою! – виправдовувався Вадик і Катя мовчки водилася з дитиною, відставши від невістки.
Невістка – не дочка, їй зайвого слова не скажеш – образиться!
А потім в життя Каті з’явився чоловік.
З Олексієм Катю познайомила її колега, якому Катя з першого погляду запала в душу.
Катя з подругою бродили по магазину, набираючи продукти в кошик і зустріли Олексія. Ця коротка випадкова зустріч, при якій подруга познайомила Олексія з Катею, переросла потім у серйозні стосунки.
Катя роздумувала над пропозицією Олексія розписатися і вирішила познайомити сина зі своїм чоловіком.
– Ти що, мамо? – здивувався син, коли Катя заїкнулася про своє заміжжя, – Заміж ?! Ти сама чуєш, про що говориш?!
Катя не очікувала таких слів, вона відвернулася і вийшла у ванну, їй було не по собі від слів сина.
Коли вийшла назад на кухню, сина вже не було. Образився і пішов?
Через тиждень син з’явився. Разом з Дашею.
– Де ви будете мешкати? – насамперед поцікавився він у матері.
Катя знизала плечима:
– Тут.
Дарина відразу-ж опустила низько голову, а Вадим напружився:
– А що це, наречений твій тебе до себе не покличе жити? У нього що, немає власного житла? Мамо, скажу відразу: нам з Дашею ніде жити і я хочу повернутися додому. Це і мій дім теж, чому це ти розпоряджаєшся нашою квартирою одноосібно? Чоловіка чужого привести поспішаєш, в той час як ми з Дашко і Христинкою на орендованій живемо? Тоді будемо жити всі разом, в одній квартирі!
Катерина порадилася з Олексієм і той запропонував їй переїхати жити окремо, в гуртожиток. Обіцяв, що це тимчасово.
Спільну з колишньою дружиною квартиру він виставив на продаж, а половину отриманих від неї грошей він обіцяв вкласти в покупку квартири для них з Катею.
Так Катя і поїхала з власного дому.
«Усе найкраще годиться віддавати дітям! А я вже – пожила переб’юся як-небудь », – сумно розмірковувала Катя.
Тільки ось Дарина після того, як стала господинею в квартирі, стала поводитись нестерпно. Розмови на підвищених тонах були щоденні, відмовлялася готувати їжу постійно, чому Вадим став частим гостем в Катриному гуртожитку. Поїсти приходив, Катя це відразу зрозуміла!
Року не минуло, як Дарина встановила свої порядки в домі: чоловік, Вадим, їй заважав, Христя теж. Готувати Даша не любила і не вважала за потрібне, безпосередньо заявляючи чоловікові:
– Іди до своєї матері, вона точно своєму чоловікові новому готує, невже синові власному тарілку супу НЕ наллє? А я втомилася, вечері не чекай!
Даша кожен день дзвонила Каті в той самий час, коли до закриття садка залишалося півгодини, безневинним голоском вимагаючи:
– Я на роботі затримаюся, забери будь ласка Христю?
Коли Даша раптово перевела Христину в садок, який знаходився через двір від гуртожитку, в якому Катя з чоловіком жила, недобра здогадка охопила Катю і вона вирішила поговорити з сином.
– Може вистачить на мене Христинку кидати? Ви що її, для мене народили? Я з нею більше, ніж рідна мати, воджуся! Дівчинка росте, їй мама потрібна, а не бабуся, вона починає ставити мені багато питань. Чи не здається тобі, що Даша переходить, розраховуючи на те, що її дитиною повинна займатися я? У мене своє життя!
Син грубо перебив матір:
– Яке у тебе життя? Олексій тобі дорожчий, ніж власна внучка? Тоді ти Христину більше не побачиш!
Даша зі свого боку теж чоловіка налаштувала:
— Мамі твоїй треба більше онукою займатися! Хай вона витрачає на дитину весь свій час і тоді у неї не залишиться часу на всякі нісенітниці!
— Які нісенітниці? — поцікавився Вадим, а дружина засміялася:
— Мама у тебе ще не зовсім бабуся, візьме і подарує своєму Олексію дитину! А що, за дитину вона отримає непогані виплати від держави!
Вадиму слова дружини не сподобалися. Братом він ставати не хотів. Яка така дитина на заході маминої молодості? Всі думки матері повинні крутитися тільки навколо нього, Вадима і внучки! Ні про яких дітей і мови бути не може!
Мама повинна жити і дихати лише ними, віддаючи все синові і його сім’ї!
Щоб Катя відчула відповідальність за внучку, Даша перейшла всі межі: скинувши всі обов’язки за малою на Катю.
Розсерджена Катя дзвонила Даші, а та не брала слухавку.
Катя розсердилася, їй стало прикро до сліз. Скоро з роботи повинен був повернутися Олексій, в їх малесенькій кімнатці ніде розвернутися, внучка плутається під ногами і ниє, що їй нудно і вона хоче додому.
— Бабусю, у тебе іграшок мало! Подзвони мамі, хай вона мене забере! – без кінця повторює Христинка.
— Поїдьмо до мами самі, Кицю, – плаче Катя.
Поки стоять на зупинці, чекаючи автобус, обох продуває вогкий вітер і Катя злиться на себе, сина, невістку.
Думки не дають їй спокою: «Живуть в моїй квартирі, гарчать як на винну: чоловіка собі посміла завести! Кидають на мене свою дитину, а що ж далі ?! »
Як добралася до власної квартирки, сама не зрозуміла, до весь час думала про всю цю ситуацію.
Після довгого дзвінка в двері, їй нарешті відкрила заспана Дарина.
— Чого приперлися, я тільки лягла, замерзла як собака… Могли б залишити Христю у себе ночувати. Погоду бачили? Закашляє – ви будете винні! – зухвало зойкнула Дашка, чим довела Катю до кипіння.
— Ах ти спиш значить ?! У моєму домі, на моєму ліжку, зіпхнувши свою дитину на мене ще й огризаєшся, замість вдячності?! А ну пішла геть із моєї квартири! — вже не стримувалася Катя.
Христина злякалася, а Дашка підхопила її і почала голосно заспокоювати дівчинку.
— Заспокойся, зайка! Дивись як бабуся твою маму не любить! Вона не любить нас!
— Геть! — прошипіла Катя. Її колотило і трясло, емоції переповнювали через край.
— Щоб завтра ж звільнили мою квартиру, інакше подам заяву на вас! — попередила Катя. — І дочку відтепер будеш забирати сама! І замки я зміню і номер телефону поміняю, щоб з садка мені більше не дзвонили! Стала матір’ю — значить ддоглядай сама! Зрозуміла?!
— Ну ти і жінка. Ти розумієш, що якщо виженеш нас, то втратиш сина і внучку? Я все зроблю, але не дам тобі бачитися з Христиною! — зловісним голосом вимовила Даша.
Вона дивилася Каті прямо в очі і Катя побачила скільки у безбарвному погляді невістки, що, здавалося, до віку не забути.
Син з невісткою переїхали і припинили з Катею всіляке спілкування.
На їхню думку і за словами, які наліво-направо розповідає Даша, свекруха її на старості років вискочила заміж і влаштовує життя свою і свого «бурлака, якого підібрала десь з вулиці».
— Їй чужий чоловік дорожчим за нас виявився! Байдуже їй до нас! — всім—всім розповідає Дарина.
Син вибрав позицію дружини, він упевнений в тому, що мати змінилася в гіршу сторону. Гордий. Трубку не бере, а побачивши на вулиці, розвертається і йде в інший бік.
Катя спочатку переймалася, але тепер вона впевнена, що все зробила правильно.
— Якщо б я потурала далі примхам своєї невістки, нічого доброго з цього не вийшло, — впевнена вона. — Дітям не потрібна моя самопожертва, вони легко переступлять через мене і підуть далі. Я їм – НЕ покірлива служниця!
Тільки от не знає Катя, як вчинити далі: відпустити ситуацію і чекати, коли син сам прийде до матері, чи спробувати самій піти на примирення? Часом так туга накотить, що хочеться махнути рукою на все і розшукати їх, але зупиняє гордість: невістка вирішить, що вона взяла гору і хто знає, як вона почне поводитись далі зі свекрухою?
За матеріалами – Арка.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
