fbpx
Історії з життя
Десять років тому я зрадив своїй дружині. Сталося це не випадково, а сам я тоді не усвідомлював до кінця що роблю, але та дівчина була моєю коханкою близько року. Проте приховувати від дружини я цього довго не зміг. І лиш коли вона дізналась, я зрозумів наскільки це неправильно. Тоді вона мене простила, але тепер у мене сумніви: чому ж усе для мене минулось аж так легко?

Знаєте таке відчуття, коли ти повинен вчинити ось так, але при цьому відчуваєш, що це тобі не властиво? Ніби йдете проти себе, але при цьому робите правильний вибір. Ось і мене нещодавно поставили в такі обставини. Однак, щоб була повнота картини, почати варто з самого початку.

Десять років тому я зрадив своїй дружині. Сталося це не випадково, а сам я тоді не усвідомлював до кінця що роблю, але та дівчина була моєю коханкою близько року. Проте приховувати від дружини я цього довго не зміг. І лиш коли вона дізналась, я зрозумів наскільки це неправильно.

І яким було моє здивування, коли дружина вирішила мене вибачити. Просто і спокійно. Не стала на мене злитися, а лише вислухала і прийняла все як є. Сказала, що кожна людина помиляється і одна помилка не варта того, щоб псувати життя. Після цього вчинку я почав поважати її, як жінку ще більше. Я зрозумів, що вчинив настільки неправильно і мало не упустив ту, заради кого жив. Природно, що перший час вона була замкнутою, але з часом все це минулось.

Після цього у мене були сумніви щодо того, чи зміг би я пробачити зраду їй. В результаті прийшов до того, що я не такий сильний, як вона. Пробачити зраду я б не зміг. І я вважаю, що в цьому немає нічого такого. Просто я інша людина, яка дотримується своїх принципів. А це, часом, важливіше того, щоб комусь догодити.

Однак через десять років після моєї зради – дружина зрадила мене. Не можу сказати напевно, чи вони зустрічались довго, чи все сталось через ужите того вечора, як вона стверджує. Одне я можу сказати точно – рішення про те, залишитися з нею чи ні, мною ще не прийнято.

І ось тепер, коли настала моя черга обирати і вирішувати долю нашого шлюбу, я не можу прийняти остаточне рішення. З одного боку мені здається, що пробачити зраду неприпустимо ні за яких обставин. З іншого ж, згадуючи її вчинок, я розумію необхідність цього.

Моя мама узагалі каже, що те що вона мені так легко колись простила зраду, тепер виглядає вельми дивно. А може вона вже тоді мала когось на стороні?

Н розумію уже нічого. Як так? Хто ж з них правий? мама має рацію? Чи дружина, яка щиро розкаялась переді мною?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page