Дім батьків ми з братом навпіл успадкували. Одразу було зрозуміло, що ніхто із нас там жити не ьбуде, хоч дім дійсно дуже хороший і зроблено все там на віки татом було. Я вважала, що ми хату продамо. а грощі навпіл поділимо. Брат ніби й погодився, а потім утнув таке, що я досі до тями прийти не можу

Дім батьків ми з братом навпіл успадкували. Одразу було зрозуміло, що ніхто із нас там жити не ьбуде, хоч дім дійсно дуже хороший і зроблено все там на віки татом було. Я вважала, що ми хату продамо. а грощі навпіл поділимо. Брат ніби й погодився, а потім утнув таке, що я досі до тями прийти не можу.

Батько у нас усе життя був при дуже хорошій посаді. Він зміг нам дати путівку в життя, кожному купив по квартирі. Ми ніколи не знали нужди. навіть у дуже важкі часи, наша родина жила справді добе і все, завдяки тату.

Однак, усе має властивість закінчуватись. Батьків моїх не стало десять років тому. по собі вони залишили чималий будинок. який ми із братом успадкували навпіл. дім справді добротний і дуже хороший. тато на віки все робив, та й було за що.

Читайте також: На роботу за кордон я поїхала через скрутну ситуацію в якій ми опинились. мій чоловік занедужав, потрібні були чималі кошти, от я й подалась до мами на деякий час. Думала, що гроші які я передаю ідуть чоловіку моєму, а виявилось, що чотири роки я спонсорувала геть іншу людину

Я вважала, що ми з братом дім продамо а гроші навпіл розділимо. та й по всьому. брат, ніби як і був згоден на таке, я навіть покупця уже знайшла. однак, коли брат почув за яку суму дім продавати будем – розсміявся. Бачте. він вважав, що середня ринкова вартість не про батьківський дім. Він почав рахувати скільки вкладено там у ремонти і з яких матеріалів вікна двері зроблено. Додав до суми сучасний паркан і всі будови зведені на подвір’ї і вийшла просто космічна сума.

Звісно вчетверо переплачувати за сучасний ремонт і альтанку ніхто не мав бажання. Майже рік я вмовляла брата ціну знизити, але він не хотів. тоді я вирішила продати свою частину, але купувати дві кімнати і куций кусочок землі бажаючих не знайшлось і досі.

Так і стоїть дім моїх батьків замкненим уже який рік. Спершу, я платила людям, аби наглядали за тим  домом, косили траву на подвір’ї, але брат віддавати частину суми наміру не мав. Десять років минуло. Подвір’я густо поросло сливняком, а вікна і двері вже й зогнили без належного догляду.

Нещодавно до мене зателефонував сусід що живе поруч. Він не проти придбати нашу ділянку, дім йому не потрібен, та й нема там уже таких умов аби хтось жив. Я брата набрала все розповіла. кажу – треба продавати, а він свої присвятої. бачте, не для того тато скільки тисяч туди вклав, аби ми за копійки його працю спустили.

Я вже мало не плачу. але довести йому нічого не можу. Невже так і стоятиме батьківське подвір’я пусткою?

Може підкажете, як на мого брата вплинути. Мені так шкода того обійсця, але що робити не знаю.

Ольга Т.