fbpx
Історії з життя
«Дівчино, поступися нижньою полицею будь-ласкава? Діти вирішили на мені зекономити і купили мені квитки на верхню полицю. А, як я туди залізу зі своїми ногами?» – я й поступилась, але почувши її розмову з дітьми, місце своє повернула

«Дівчино, поступися нижньою полицею будь-ласкава? Діти вирішили на мені зекономити і купили мені квитки на верхню полицю. А, як я туди залізу зі своїми ногами?» – я й поступилась, але почувши її розмову з дітьми, місце своє повернула.

Тільки я розкладати свої речі на нижній полиці в купе почала, як тут до мене підійшла бабуся. Вся така, знаєте, аж прозора від старості.

– Дівчино, поступися нижньою полицею будь-ласкава? Діти вирішили на мені зекономити і купили мені квитки на верхню полицю. А, як я туди залізу зі своїми ногами?

—У вас в цьому купе полиця?

— Ні, в іншому. Але там такі люди якісь… Ніхто мінятися не хоче.

Мене виховували в повазі до старості, тому я відмовити такому проханню не могла. Хоча переїжджати не хотілося. Як мінімум, тому що нижня полиця коштує дорожче верхньої. Але, що тут поробиш

Взяла свою сумку і пішла за старенькою. Та показала мені свою полицю і буркнувши: “Спасибі, донечко”, пішла розкладати речі на моїй.

Заново почавши розбирати речі я не знайшла найважливіший предмет – косметичку. (Вона потім в сумцівсе-виявилась). Але в той момент я вирішила, що на старому місці залишила.

Пішла назад, шукати. Підходжу до купе і чую розмову:

— А я вам казала, нічого гроші даремно витрачати, завчасно купувати, та ще й за бронь доплачувати. Казала беремо верхні полиці у різних купе, а там я все влаштую. Дивіться, тепер ми всі в одному і гроші ціліші. Головне людину понаївніше знайти.

Підходжу вже ближче, а на моїй полиці лежить якийсь мужик. Старенька (з якою я обмінялась) речі на сусідній нижній розкладає. А на верхній жінка якась ліжко розстеляє.

— І як це розуміти? – питаю.

— Ой, онучка. Я ось з цією молодою людиною обмінялась. А то на твоїй полиці мені дме, – швидко включилася в роль бабця.

І я б їй повірила, якби не чула, розмови до цього. І так від цього гидко стало.

Повернулась я на своє місце, лишень за допомогою провідників. Але влаштувала таку сцену, що прийшли і ті з ким бабуся до того місцями обмінювалась. Зрештою в купе в якому їхала я залишилась лишень жінка з верхньої полиці – усі інші “помічники” дізнавшись, як з ними вчинили теж свої місця повернули.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

facebook