Родина ромів Степанових-Кузьменків купила будинок в Городні, що на Чернігівщині. Та не встигли натішитися і нажитися, як війна – село оточене загарбниками, людям важко знайти харчі, діти сидять по підвалах.
В такий непростий час і познайомилася волонтерка Олена Яцкова з ромом Миколою.
— Він прийшов у наш імпровізований, облаштований у перші дні війни волонтерський центр, і з порогу: «У вас ніякої роботи для мене нема? Може, допомога яка потрібна?»,— згадує Олена Яцкова, начальник відділу культури міської ради. — Ну, якщо ми звикли, що до нас найчастіше звертаються з словами «поможіть» та «дайте», то така пропозиція здивувала. Ми йому розповіли, що роботи не надаємо, але є можливість поїхати в Півнівщину за продуктами, які місцеві люди зібрали для мешканців Городні. Але їхати туди небезпечно, бо довкола ворожі блокпости й засилля окупантів у тому напрямку. А він: «Я поїду». Відверто кажучи, ми й не сподівались, що він це зробить. Була в нас недовіра. Але через певний час Коля вже був у нас на порозі з привезеним багажем: «Ось, візьміть, роздайте людям, в кого зовсім нічого нема».
А далі більше – коли в Травневому почали безплатно роздавати молоко людям, бо не було можливості його збувати, то саме Микола з дружиною Оленою власним автомобілем їздили туди та везли продукцію в Городню й роздавали людям.
Отак роми чужим фактично людям рятували життя. Микола облаштував для своїх трьох доньок комфортні умови в підвалі, щоб було і світло, і тепло, і ліжка.
У Миколи 10 братів та сестер, троє з них вже захищають Україну в лавах ЗСУ і до них приєднався Микола.
Позаду вже два місяці навчання і поки його відпустили додому – він робить в хаті ремонт.
Микола поїде разом зі свої шваґром на фронт, а Олена та її сестра Наталя підтримують одна одну.
— Нам є за що воювати, — каже Наталія щирою українською мовою.— За свою сім’ю, за родину, за країну.
Микола лагідно посміхається родині й у відповідь на їхню тривогу каже: «Все буде добре. І у нас, і у нашої України».
За матеріалами Новини Городнянщини.
Фото: gorod.cn.ua.
09/12/2022
