fbpx
Історії з життя
До нас в гості прийшли мама, бабуся і батько Ярослава. Все було добре, поки я не сказала його матері про те, що через півроку ми з нею можемо стати родичками. Вона на це якось холодно відреагувала, і стала розмовляти зі мною іншим тоном

Ми познайомилися майже рік тому у нашого спільного знайомого. Мені 25 років, йому 29. Виявилося, що у нас багато спільних інтересів і тому ми швидко зблизилися. Я ніколи раніше не відчувала такої сильної закоханості, як до нього. В цьому році ми з Славіком збиралися святкувати першу річницю наших стосунків, однак через те, що недавно сталося, швидше за все святкування не буде, як і продовження стосунків…

Мій хлопець із дуже забезпеченої сім’ї, і спочатку нашого знайомства я комплексувала через те, що стати коли-небудь для нього рівнею у мене не вийде. Я розповідала йому всі свої побоювання, зізналася, що відчуваю дискомфорт через те, що одягнена бідніше від нього і не маю престижної роботи, хорошої освіти, квартири і машини як у нього. Він переконав мене в тому, що для нього це не головне, і що він любить мене такою, яка я є.

Після моїх одкровень про те, що хотілося б виглядати краще, він став періодично давати мені грошей на салони краси та покупку одягу. Звичайно, така поведінка змусила мене покохати його ще більше, адже раніше нічого подібного для мене жоден чоловік не робив. Подруги, чуючи про те, як мій молодий чоловік піклується про мене, заздрили і навіть іноді ображалися: мовляв, чому таке «щастя» дісталася мені, а не їм. Однак недавно мій ідеальний світ звалився – принц виявився зовсім не тим, за кого він себе видавав.

Нещодавно Славік підняв питання про те, що хоче зі мною з’їхатися. Я не схвалюю так званий «цивільний шлюб», тому сказала, що співжиття для мене прийнятно тільки як підготовка до подальшого шлюбу. Спершу він намагався мене якось переконати, але врешті-решт погодився з тим, що я права. Ми домовилися, що поживемо разом півроку, і якщо все буде добре – одружимося.

З нагоди початку нашого спільного життя, я вмовила свого хлопця влаштувати невеличке свято, і ми запросили його сім’ю до нас на вечерю (з моїми батьками він уже давно знайомий, а його родичів я тоді побачила вперше). До нас в гості прийшли мама, бабуся і батько Ярослава. Все було добре, поки я не сказала його матері про те, що через півроку ми з нею можемо стати родичками. Вона на це якось холодно відреагувала, і стала розмовляти зі мною іншим тоном. Через якийсь час вона покликала свого сина в іншу кімнату, і коли мені потрібно було вийти в коридор, я почула частину їхньої розмови. Мама хлопця сказала: «Якщо у дівчини немає хорошої роботи і свого житла – одружуватися не потрібно». Він їй щось відповів, але я не чула.

Після цього я не витримала і розплакалася в ванній. Коли вийшла до гостей, то сказала, що погано себе почуваю, і пішла в спальню… Поки я нічого не говорила Славіку про те, що почула – не хочу, щоб він вважав, що я спеціально підслуховувала. Мені і до цього було ніяково через велику різницю в нашому фінансовому становищі, а зараз тим більше. Невже все в нашому світі вирішують гроші?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page
facebook