.Дорога Свекрухо, дякую, що Ви народили мені такого сина. Я, дивлячись на подружок, які знайшли своє кохання і тепер могли хвалитися обручкою на пальці, чи спільним проведенням часу, теж мріяла про чоловіка і велику щасливу родину. Мріяла, як ми одного разу поїдемо на море і будемо плескатися в його хвилях, купимо дачу і облаштуємо її так, як нам хочеться.
І ось зустріла вашого сина. Я дивилася як він піклується про вас, з якою повагою відгукується і розуміла – ви навчили його поважати жінок і дбайливо ставитися до них. Я вже передчувала, як мої мрії стануть реальністю і я створю сім’ю з теплим працьовитим чоловіком. Хіба не це щастя? Дякую вам і за те, що одного разу ви вказали мені на мою помилку… так, він турботливий і працьовитий, але тільки для однієї жінки. І ця жінка – не я.
Ви привчили його обслуговувати свої потреби – привозити пігулки і їжу на перший поклик, підкрутити поламані дверцята шафи, почистити у ванній трубу, яка засмітилася і… цей список можна продовжувати до нескінченності. Але ви не збиралися відмовлятися від цього.
Ви так і сказали: «Як тобі не соромно просити у чоловіка, щоб він віз тебе на дачу, замість того, щоб віддавати синівський обов’язок своїй матері. Мама завжди на особливому місці – ти зрозумієш це коли виросте твій син». Але я зрозуміла раніше. І слава Богу.
Він мчав щоразу, коли Ви його про це просили. Неважливо, що за вікном: дощ, мороз чи стихійне лихо. Він завжди був готовий відправитися заради Вас хоч на край світу, чого не зробив би для мене.
Дякую, що, поглянувши на все це з боку, коли він вкотре посеред ночі понісся до Вас, тому що ви «сильно засмучені через суперечку з батьком», я усвідомила: вся ця турбота буде діставатися Вам, тому що він любить маму безроздільно і безмежно. Здається, саме Ви – головна жінка в його житті. І, можливо, такою й залишитеся.
Дякую і за переживання, які раптово обрушилися на мене через те, що я,.. що я не бачила підтримки з його боку, коли на роботі колеги звинуватили мене в тому, чого я не робила.
Я чекала, що одного разу прийду додому, а він просто обійме мене і скаже: «Ми все здолаємо». Але цього так і не сталося. Жодного разу. Можливо тому, що в цей час він постійно бував у іншої жінки. У вас.
Дякую за втому і гіркоту, яка з’їдала щоночі. Я програла, коли мені не вдалося вкотре відокремити сина від матері і направити його увагу в свою сім’ю. Я намагалася з ним поговорити без лайки, без криків і сварок, але хіба це дало хоч якісь результати?
Дякую, що переживання, в які я провалилася як в безодню, одного разу показали… ні, відкрили мені очі. Реальність ошелешила, і я все остаточно зрозуміла.
Мені не потрібен чоловік, закоханий у власну матір. Навіть якщо він у всіх розуміннях «позитивний». Мені потрібен звичайний чоловік. Нехай він іноді буде забувати винести сміття, або грубувато підсміюватись з мене, нехай у нього будуть невдалі друзі чи він не матиме амбіцій.
Зате з ним я буду почуватися потрібною. Я повністю його, а він – повністю мій. Ось вона, взаємна любов. Кохання, про яке я мріяла.
Дякую за те, що, зрозумівши все це, я пішла від колишнього чоловіка, тобто від Вашого сина, і зустріла свою людину. Того, кого так сильно хотіла зустріти. І як добре, що з вашим сином ми так і не народили дитину. Адже «Мама поки застерігає від дітей. У неї серце, давай потерпимо». Тепер у мене є кучерявий хлопчик від люблячого чоловіка, а не від вашого Вірного Слуги.
Я не звинувачую Вас чи Вашого сина. Це був досвід, за який я щиро вдячна. Як добре, що я його зустріла. І як чудово, що я відпустила його назад до вас.
Передавайте «привіт» Вашому синові, адже він зараз напевно десь поруч. Нехай він теж буде щасливий. Ми всі це заслуговуємо.
Дякую! І прощайте.
З вдячністю, Невістка!
Автор: Halyna Sоkolenko.
Фото ілюстративне.