“Марійко, вибач, — хлопець говорив хриплим голосом і постійно кашляв. — Мені так шкода, що нашу зустріч доведеться скасувати. Я дуже погано себе почуваю, та й тобі передати не хочу.
— Я все розумію, — засмучено відповіла дівчина. Але ж у неї були величезні плани на цей вечір.— У тебе все необхідне є?
— Так повна аптечка, — знову кахукаю. — Мама подбала про це, як тільки я почав жити окремо. Гаразд, я піду, посплю. І, не ображайся, будь ласка.
— Не буду, видужуй.
Марійка відклала телефон і замислилася. З Владом вона зустрічалася вже півроку і чудово знала, як недбало той ставиться до власного самопочуття. Тому зараз він, швидше за все, не прийняв жодних потрібних препаратів, крім якогось порошку, який обіцяє швидко поставити на ноги.
Дівчина вже думала зателефонувати його мамі, але Наталія Валеріївна її випередила.
— Привіт, дорогенька, що там із Владом? — схвильовано запитала жінка.
— Каже, що почувається не дуже, — здивовано відповіла дівчина. — А ви хіба нічого не знаєте?
— Та я ж до сестри в гості на тиждень поїхала, а сьогодні телефоную йому, а він хрипить у слухавку.
— Влад попросив мене не приїжджати до нього, — знайшла, кому поскаржитися дівчина. — Боїться мені передати. А я тепер місця собі не знаходжу від хвилювання!
— Ось тепер і я почала хвилюватися. Знаєш, зайди до нашої сусідки, я їй ключі залишала, про всяк випадок. Зараз я їй подзвоню, і вона тобі їх дасть. Зайдеш тихенько, подивишся. Якщо все в порядку, то так само тихо й підеш.
— Чудова ідея! — зраділа дівчина. — Буду хвилин через п’ятнадцять. А потім вам відзвітуюся.
З ключами проблем не виникло. Літня сусідка з посмішкою віддала в’язку і навіть показала, який ключ, від якого замка.
Двері відчинилися безшумно. У квартирі панувала тиша і темрява. Постоявши кілька хвилин і давши очам звикнути, Марійка обережно попрямувала до Влада в кімнату. Їй потрібно було пройти через вітальню і вона звикла, що в кімнаті завжди панував ідеальний порядок.
Але сьогодні це було далеко не так. Тут і там валялися незрозумілі коробки, пакети, кілька рулонів паперу. Марійка геть розгубилася і на автоматі клацнула вимикачем.
Втім, картина зрозумілішою не стала. Дівчина відкрила першу—ліпшу коробку і побачила, що вона доверху заповнена повітряними кульками найрізноманітніших кольорів.
— Ех, — пролунав засмучений голос хлопця. Дівчина різко розвернулася і побачила Влада з шикарним букетом червоних троянд. — Сюрприз не вдався.
— Дозволь уточнити, для кого призначався цей сюрприз? — запитала дівчина, а сама в очікуванні відповіді навіть затримала подих.
— Звичайно ж для тебе, кицюню, — розсміявся хлопець, міцно обіймаючи кохану. — Я ж хотів, щоб все було красиво і урочисто, але якщо вже так вийшло…— Влад буквально на секунду заскочив у спальню і, повернувшись, став на одне коліно. — Я люблю тебе більше за життя. Виходь за мене заміж?
Красива каблучка з рожевого золота в оксамитовій коробочці лежала на широко розкритій долоні хлопця.
Марійка швидко закліпала очима, намагаючись відігнати непрохані сльози. Нарешті, дівчина посміхнулася і відповіла
Звісно ж так!
Через півгодини новоспечені наречений і наречена разом зателефонували Наталії Валеріївні і поділилися радісною новиною з схвильованою жінкою. Та спочатку насварила сина, за невдало підібраний жарт, а потім побажала щастя закоханим молодятам.
І ось вони вже разом прикрашають кімнату, надувають кульки, розставляють квіти. Потім на тлі усього цього фотографуються і викладають знімки в соцмережі з дописом:
«Одружуємося! Ура!!!»
Фото ілюстративне.
