Я заміжня вже 6 років. Все добре, але мій чоловік неймовірно ревнивий. Раніше, коли ми тільки зустрічалися, мені це подобалося. У мене не було сумнівів в його любові. Потім, коли зібралися одружуватися, я вирішила що після весілля він заспокоїться, стане більш впевненим у собі. Але після торжества все тільки гіршим стало. Чоловік ревнував мене абсолютно до всіх.
Чоловік постійно перевіряє мій телефон на наявність повідомлень, або підозрілих дзвінків. Я вже звикла до його такої особливості, але ось оточуючим доводиться несолодко. Чоловік може зробити зауваження навіть тому, хто просто повз проходить. А нещодавно начальник зателефонував мені не у робочий час. Уже наступного дня ввесь офіс на вухах стояв, бо мій чоловік залетів з’ясовувати з шефом стосунки.
Після того як чоловіка вдалося випровадити, мене викликав до себе начальник. Мені було і перед ним дуже соромно, адже він був ні в чому не винен. Керівник не двозначно мені натякнув, що для спокою чоловіка мені краще сидіти вдома. Вибір, звичайно, за мною, але мені дали зрозуміти що краще, щоб я написала заяву на звільнення інакше майбутнього у цій фірмі у мене немає. Мені дуже подобатися моя робота, мені буде шкода з неї йти. Але чоловік добре заробляє, і давно говорить, щоб я не працювала, а сиділа вдома. Мабуть тепер доведеться робити вибір.
Я і вдома не хочу сидіти, що мені робити одній цілий день з каструлями і ганчірками. Мені не подобається бути домогосподаркою, я вищу освіту отримувала не для того, щоб потім байдикувати. Але розумію, що далі так тривати не може. Навіть якщо я просто поміняю роботу, це нічого не дасть. Чоловік може знову щось собі придумати, і там мене знову на вихід попросять.
Я намагалася вже з чоловіком розмовляти і пояснювала, що мені ніхто крім нього не потрібен. Але мабуть він така людина, і нічого не може з собою зробити. Ось і стою я пере вибором не простим. Тато сказав, що забере мене від нього і ніяких заперечень не приймає. А я щиро люблю чоловіка і не розумію, чому його любов до мене повинна стати причиною розлучення.
Головна картинка – pexels.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся