fbpx
Історії з життя
«- Хто? – Теща зміряла його від голови й до ніг. – Ти? Чоловік, господар у домі? Ось мій Володимир – то був чоловік, царство йому небесне. Скрізь встигав, усього в житті побачив, навіть, директором кооперативу був! А ти … І як за тебе тільки Людка  моя вийшла? Мужик» Як розумний зять норовливу тещу заміж віддавав

«- Хто? – Теща зміряла його від голови й до ніг. – Ти? Чоловік, господар у домі? Ось мій Володимир – то був чоловік, царство йому небесне. Скрізь встигав, усього в житті побачив, навіть, директором кооперативу був! А ти … І як за тебе тільки Людка  моя вийшла? Мужик» Як розумний зять норовливу тещу заміж віддавав. За матеріалами

Повернувшись з роботи В’ячеслав застав  застав дружину в сльозах. Теща зле гриміла на кухні каструлями.

– Знов не помирились? … – Славко стомлено сів за обідній стіл.

– Так вона ж сама і винна! – миттєво зреагувала теща. – Матір поважати треба! А вона мені перечить. А я у вас в гостях, між іншим.

Читайте також: — Ну і чия це дитина, Оксано. Ні на мене ні на тебе він не подібний. Друзі відверто глузують. І сліпий бачить, що ти мене одурила. Ми розлучаємось, чужу дитину не годуватиму, і батьком йому не буду

– Ви в гостях вже майже рік … – понуро зауважив зять. – Не загостювались, мамо?

– А хоч і два! Терпіть, така ваша доля!

– А це вже ні, досить! – скипів В’ячеслав. – Вже дуже давно мусив з вами поговорити, як мужчина і господар в домі!

Вас зацікавить: — Він зовсім не такий, як наші Українці. – нахвалювала подруга Антоніо. – Уважний, галантний, побачення лиш в опері, ресторані або театрі. Куди нашим братись

»»« …

– Ну гаразд … – В’ячеслав важко зітхнув, гарячково думаючи, чим же відповісти тещі. – Чекайте но … Скоро все це закінчиться … – Він навіть дозволив собі помахати на тещу пальчиком. – Скінчиться, стривайте но …

– Та знаю, знаю! Ви з Людкою давно чекаєте, коли я Богу душу віддам! – Теща гримнула каструлею. – Але дивіться, як би я вас не пережила!

– Хто чекає? Ми чекаємо? Навпаки … – В’ячеслав сказав цю фразу, і розгубився – а що, навпаки? Адже насправді, іноді такі думки його відвідували. Тещі було вже майже вісімдесят, але вона була з міцним характером. Своїм уїдливим словечком могла дістати будь-кого. – А ось ми вам нареченого знайдемо, йому і будете душу виносити! – Ця фраза з В’ячеслава вискочила сама собою. – Тільки ви вже хоч до завтра голову помийте, одягніться красиво, і брошку начепіть….

Теща дивилася на нього, як баран на нові ворота.

– Це для чого це?

– Потрібно! Завтра наречений до вас прийде!

В’ячеслав збрехав це так правдоподібно, що теща розгубилася.

– Здурів ?! Який ще наречений ?! Не потрібно мені ніяких женихів!

– Пізно! – В’ячеслав зрозумів, якщо тещі брехати, то брехати треба жоpстоко. Кажуть, вона і за свого чоловіка вийшла заміж тільки тому, що він від неї був напористішим. Виходить, в душі вона велика боягузка.- Вже все вирішено!

– Що там у тебе вирішено ?! – не вгавала теща. – Хто це за мене вирішувати буде? Я заміж не збираюся!

– А навіщо заміж? – знизав плечима В’ячеслав. – Ніхто вас заміж брати і не хоче. Тільки в коханки.

– Що ?!

– А те, що почули! Я в газету  оголошення дав: «Шукаю чоловіка  для своєї тещі». І відгукнувся один.

Теща сіла навпроти зятя. А зять продовжував брехати.

– Ви не переживайте, він чоловік знатний. Сидів, навіть, як ваш перший чоловік.

– За що? – як загіпнoтизована, запитала теща.

– Щось з дружиною не поділив. Щось вона йому не те сказала.  Я з ним зв’язався, і фотографію вашу послав. Він побачив, і прямо в вас закохався. Каже, поки з нею не познайомлюсь – не заспокоюся.

– Тьху, паразит! Капосний! Як у тебе розуму тільки вистачило! Дзвони цьому, твоєму … Скасовуй негайно зустріч!

– Ні … – В’ячеслав захитав головою. – Уже не можу. Він мужик конкретний. Так мені і сказав: «Якщо обманюєш – знайду». Так що, завтра він прийде в будь-якому випадку. А ми з Людмилою поїдемо в вашу квартиру, куди ви повертатися не хочете.

– Навіщо це ви туди поїдете?

– Так у вас же буде медовий місяць. Ми там поживемо поки.

Теща аж підскочила

– Я вас туди не пущу.

– А у нас ключі є, – відповів В’ячеслав спокійно, і навіть позіхнув. – Так що, ми вам заважати не будемо …

– Перестань! – Тещу аж підкидало на місці: – Людка, йди сюди! Твій чоловік таке утнув, та він мене зо світу зжити хоче!

Людмила здивовано дивилася на матір.

– Що тут у вас?

– Він … – Теща від обурення ніяк не могла сформулювати думку. – Він … Таке задумав … Він мені чоловіка знайшов … Не спитавши! Завтра вже й приведе

– Слав, ти чого, правда, чи що? – Дружина здивовано подивилася на чоловіка.

– Ну … – кивнув В’ячеслав, і йому раптом стало весело. – Я подумав, чому твоя матір от така не вдоволена? А тому що їй мужик потрібен! Ось я і знайшов.

– З глузду з’їхав? – Тепер дружина здивовано на нього дивилась. – Він хоч хто?

– Людина конкретна. Правда, трохи молодший твоєї Матусі буде, але зате – гарячий! Такий, як і потрібно. Ледь що – відразу перевиховає. Я ж смак твоєї матері знаю. Так що все! Завтра він прийде!

– Слава, ти що? .. Мамі майже вісімдесят … Які їй женихи?

Славко тихцем усе дружині пояснив. А потім уже голосно:

– Ключі в мене, збирай найнеобхідніше, Людо.

– Навіщо це? – тремтячими губами запитала дружина.

– Стривай! – вигукнула квапливо дружина. – Я нам чемодан швиденько зберу. Потрібно взяти дрібничок на перший час.

– Людка … Ти чого? .. – не вірила своїм вухам теща.

Цікаво: – Ніколи більше сюди не телефонуй, забудь мій номер! І Таню теж не турбуй, ти для нас ніхто! – сказала і вимкнула зв’язок. Інна від безпорадності заплакала

– Ой, мамо … – Людмила махнула на неї рукою. – У тебе тепер нове життя … А ми лиш заважатимемо …

– Яке нове життя ?! – Теща раптом підскочила з місця і вибігла з кухні. – Я не хочу нового життя! – Голос долинав вже з кімнати, яку тимчасово окупувала. – Я від вас з’їжджаю! Негайно! А ви вже тут самі, без мене …

Текст відредаговано редакцією intermarium.news

Фото ілюстративне firestock.ru

facebook