fbpx
Історії з життя
– Ніколи більше сюди не телефонуй, забудь мій номер! І Таню теж не турбуй, ти для нас ніхто! – сказала і вимкнула зв’язок. Інна від безпорадності заплакала

Спеціально для intermarium.news – Ніколи більше сюди не телефонуй, забудь мій номер! І Таню теж не турбуй, ти для нас ніхто! – сказала і вимкнула зв’язок. Інна від безпорадності заплакала   За сюжетом

Інна дуже пишалась собою, адже вона не хто небудь а «дружини чиновника». Валерій Петрович, її коханий чоловік, був дуже і дуже потрібною людиною для багатьох. «Як ся маєте панночко Інно», – шанобливо віталися з нею зустрічні та працівники Валерія Петровича, особливо чоловіки. Жінки ж улесливо нахвалювали її нові зачіски, одяг, брендові сумочки. А потім тихцем перемивали їй кісточки, очікуючи коли в її чоловіка знайдеться нова пасія. А таких у Валерія петровича було чимало, і чимраз молодша.

читайте також: — Нащо тобі чужа дитина, Петровичу! Сам ледь по світу ходиш, а малу до себе взяв. Віддай її до інтернату, тобі ж легше буде

Колись вірні подруги відраджували інну від одруження «- Дівчаточка, я ж мати-одиначка. Та в нього скільки грошей, що я ще й вам допомагатиму»

Та вже за місяць після весілля заявила « Я дружина дуже поважної людини. Дружба з вами не відповідає нашому статусу» Бігала із презинтацій на прийоми з обідів на звані вечері. Подруги турбувати перестали, а вона й не переймалась.

Тетяна звернулась до Інни не з добра – сину потрібна була тривала реабілітація. Родина продала все, що мала, але досить великої суми не вистачало. «- Ой ну ми ж на відпочинок завтра їдемо. Ти й не уявляєш, як це дорого. Через десять днім повернемось, мій чоловік щось придумає. Ти ж знаєш, він усемогутній».

Тетяна дзвінка від подруги так і не дочекалась…

З Нелею Інна зустрілась на виставці, але робила вигляд ніби не знає її. Інну оточувала “еліта” а простачці Нелі туди зась

Інна якось одразу задерла носа і змінилась майже до невпізнання і ззовні і в душі. Колись улюблену донечку відправила до батьків в село, люди переказували, що за цей час і копієчки дитині не дала.

Щастя тривало лише чотири роки. Якось раптово чоловік до Інни відверто збайдужів. Та підозрювала його в зраді, шукала доказів. А потім наважилась на розмову:

– Поясни, що відбувається?

– Я виморився.

– Ти занадто багато працюєш. Давай на відпочинок на кілька днів кудись злітаємо?

– Я виморився від тебе.

– Я щось не так?..

– Я купив тобі окреме двокімнатне житло. Наразі там ремонт. Через два місяці переїдеш.

– Хто та?..

– Красуня, молодша від тебе.

– Тобто я вже, стара?

– Інно, зрозумій. Я час від часу щось змінюю в житті – коханок, авто, будинки дружин

– Жінки для тебе просто речі?.

– Жінки – це радість. Але жодна радість не триває вічно.

– Казали мені, що ти…

– Я не залишаю тебе без нічого. Машину теж тобі віддам…

Через два місяці Інна стала “колишньою”. Ті хто раніше при зустрічі кланявся в пояс, тепер намагались її не помічати. Зате теперішня дружина чоловіка стала просто королевою

Інна хотіла зустрітися з «королевою».І якось таки нагода випала:

–Ну і як тобі мій колишній.- без вітання запитала в “королеви”

Та лиш глянула зверхньо і пройшла мимо, ніби поруч з порожнім місцем

Треба віддати належне Валерію Петровичу він влаштував колишню на роботу в одну з установ. Натомість просив більше не турбувати, ніколи.

читайте також: – Що, зраднице? – зустрів Мілю на ганку  Петро похитуючись. – Нормальні жінки хлопців мають, а ти мені дівчинку принесла. Аби вас не бачити й не чути, свої речі переніс до літньої кухні. – Він навіть і не глянув на малу, і ніколи на руки не взяв. Здавалось, Любоньки для нього просто не існувало

Сьогодні у Інни день народження а запросити нікого. Мати й донька й досі на неї ображені, колишні друзі з вищого світу воліють її не впізнавати. Згадала про Нелю і Таню:

— Інно, забудь мій номер, – відповіла Неля. – Ми чужі люди і чути тебе більше не хочу

Спеціально для intermarium.news

facebook