Інформаційне агентство Reuters пише, що хутрові підприємства Греції опинились на межі банкрутства через санкції. Виявилося, що основними покупцями їхньої продукції була Росія, а зараз виробники не можуть ні експортувати хутро до РФ, ні продавати його туристам з РФ, бо це є предметами розкоші.
В останньому європейському центрі з виробництва хутра Касторьї закриті хутрові магазини, оскільки ще з 90-х там орієнтувалися виключно на багатих покупців з Росії. Виходити на нові ринки, наприклад, Південної Кореї їм важко через високу конкуренцію.
Виробники скаржаться, що не можуть тепер продати росіянам шуби з російського соболя за 30 тисяч євро.
Ця галузь налічує близько 2000 підприємств, де працює близько 4000 співробітників. Влада Греції вже надає їм допомогу від держави, що дозволяє їм уникнути звільнень.
Хоч допомога має діяти до вересня, але Уряд планує підтримувати галузь і надалі, про що заявив грецький віце-прем’єр Акіс Скерцос, але додав, що виробникам треба поступово переходити на іншу роботу.
Проте така ситуація тішить зоозахисників, які вважають, що припинення доступу до російського ринку може означати кінець європейського ринку хутра.
Активісти кажуть, що санкції проти РФ можуть допомогти прискорити занепад галузі, яку вони називають “морально банкрутом”.
“Росіяни традиційно були великими покупцями. Війна, очевидно, зупинила це, і це надзвичайно гарна новина”, — зазначив речник Альянсу звільнення від хутра Марк Гловер.
Фото: pinimg.com.
07/22/2022
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся