Як виявляється, росія дуже багато речей не виробляє і в тому числі взуття для балету.
На сполох забив генеральний директор державного академічного Великого театру росії Володимир Урін, мовляв, час купувати взуття за кордоном, а це неможливо зробити через санкції.
Про це він повідомив на розширеній нараді в Державній Думі рф з питань імпортозаміщення в культурі: за його словами, Великий театр не може імпортозамістити пуанти, бо в росії не налагоджено виробництво якісного взуття для балету, а “організувати імпортозаміщення за один рік” не можна.
Коли ж він направив запит в Мінпромторг росії аби їм дозволили купити взуття в Європі, то відповідь прийшла через 3 місяці, – відмова.
“Зараз ми занурені в процедуру за кожною позицією. Ми відправляємо ці заяви до Мінпромторгу, і в результаті процес затягується на тривалий час. Приміром, відправили прохання дати нам дозвіл придбати партію відомого балетного взуття, оскільки в Росії немає якісного балетного взуття, ми його не виготовляємо.
Через три місяці після направлення запиту ми отримали відмову. Ми не можемо придбати необхідне театру взуття, балерини залишилися без взуття”, – цитує портал Уріна.
Фото: колаж.
Популярні статті
- А тепер йому знадобилася донька. Ой, татуню, біжу та підскакую аби тебе глядіти
- Я була впевнена, що у нас із невісточкою чудові стосунки. Я з нею і попліткувати могла і порадитись і секрет який розказати. Вона не тільки вислухає уважно, а й пораду дасть, підтримає, добре слово скаже. та й син, я бачила, був дуже щасливий із нею. Мені було приємно приходити до них у дім і відчувати себе бажаною гостею. А минулими вихідними я навідалась, принесла своїх пиріжечків ще гаряченьких, проте синочка мого вдома не було, сама невістка. тут вона і ошелешила мене. тепер не розумію. як бути і що ж робити
- Тато говорив, а я прямо відчувала як червонію. Навіть очі на коханого підняти не могла від сорому. Оце так “познайомились” свати перед весіллям. І що тепер буде?
- Той випадок показав моїм подругам, хто я є насправді і всю правду про мій шлюб.
- Нажаль, наш будинок що під Києвом, поки відновлюють, а ми переїхали в рідне село до родичів. Ні до кого у дім проситись не стали, а орендували собі окрему хатину за смішні гроші. Саме тому, мені особливо прикрими були слова мами і сверів, коли я повідомила їм нашу несподівану новину