Після невдалого шлюбу я в село повернулась рідне. Мала гарну копійку із собою. тож у планах було придбати будинок хороший, бажано біля поля. адже мріяла зайнятись вирощуванням ягід на продаж.
Мама ж мене почала активно відмовляти. Говорила, що має хату, живе одна, мов палець і то буде дуже не розумно, якщо я житиму окремо.
— Твої сестри теж згодні зі мною. Вони, навіть від своєї частки у спадку відмовляться у твою користь, аби лиш ти спокійна була. Ну правда, нащо тобі щось шукати?
Не знаю, що саме на мене подіяло, а може у мене такий стан був, але я таки погодилась і залишилась жити у маминому домі.
Ми з чоловіком колишнім також у селі жили. Ще до того, як він за комір почав заливати, та все, що надбали виноси, ми із ним мали свої поля і теплиці. Вирощували полуницю. малину, ожину і жимолость.
Мені дуже та справа подобалась, та й прибуток був хорошим. Я вже й пастилу продавала, аж тут Петро злетів із рейок геть.
Тож коли розлучилась і приїхала до мами, зайнялась тим, що любила, тим паче, що у мами було і своє поле. Звісно, я розуміла, що сама не оброблю колишніх об’ємів, тож скромно, якраз на свої сили насадила отого всього.
Завела курей, бройлерів, несучок узяла з десяток. Все ж, у мене двоє дітей, за щось жити потрібно. та й не могли руки без роботи звичної.
І от тепер уявіть картину: зібрала я два десятки яєць на продаж, а тут приїздить старша сестра. Побула день, відвідала нас, а мама їй пакує ті яйця і ще й двох бройлерів, які я вчора розробила, аби мати що з м’ясного на тиждень їсти. А потім бачу, несе ще й гроші – пенсію свою начисто віддала.
Через тиждень, друга моя сестра на гостині і у той бік також полетіли і яйця і кури і гроші. але вже ті, що мама у мене “позичила”. Звісно, я тих дві тисячі у мами брати назад наміру не мала. Тож виходило так, ніби я зі своєї кишені сестрі їх вийняла.
Ну і городина біля якої я старала всеньке літо, наповнила авто сестер моїх. Ну раз, ну другий, ну третій. Бачу я що працюю за трьох, а все у мінусі. ну нічого собі пристарати не можу. Хоч бери, та ховай, бо мама все не шкодуючи сестрам віддає гостинцями.
Подивилась я подивилась, та й пішла домовлятись про купівлю власного дому. так, аби уже самій хазяйнувати. Сестер я люблю і дуже, але ж не скажеш що отих тридцять яєць що вона у сумку собі поклала. мали б оце завтра продатись і за ті гроші сім’я наша тиждень хліб би їла.
Мама як дізналась, що я надумала, мало на той світ не пішла. Хлипає уже тиждень поспіль, все намагається мені довести, що я не права і що задум мій ні до чого хорошого не приведе.
Оце дивлюсь на неї, шкода ж. Старенька уже, біля мене їй і справді і спокійніше і краще. думаю, а може не треба й справді її саму залишати?
25,11,2023
Головна картинка ілюстративна.
