fbpx
Історії з життя
Ілля, звичайно, про те, що свекруха до нас приходила на поклон. Як виявилось, він сам попросив її прийти. Коли ж її “місія” завершилась невдачею, він і сам завітав

У мого чоловіка молодший брат. Свекруха вивчила його, виростила, а ось мій чоловік лишився без освіти. Так як він був старшим у сім’ї, батька не було, довелося працювати. Вже після служби він вирішив вступити на заочне відділення і надолужити втрачене.

Ми з ним познайомилися вже після університету. Рік зустрічалися, а потім вирішили одружитися. Після весілля взяли квартиру в іпотеку, а за три роки з’явилась донька.

Молодший брат до цього часу вже встиг розлучитися, одружитися з іншою жінкою. Була у нього дитина від першого шлюбу, а друга дружина при надії. Тобто встиг Ілля скрізь. Якщо ми з чоловіком тільки сміялися з велелюбного хлопця, то свекрусі було не до сміху, адже нову невістку він привів до неї додому.

— А де ми всі помістимося? Вона взагалі студентка, ще не працювала ніде, а Ілля отримує копійки, ще й аліменти зобов’язаний платити.

Ми слухали ці розмови, але не втручалися, адже кожна сім’я має свої правила.

У чоловіка власний бізнес. Він зі своїм приятелем зібрав будівельну бригаду, мулярів, покрівельників, і вони працювали на різних об’єктах. Робота складна, але дохід добрий.

Незабаром чоловік перейшов на інший рівень — він уже не виконував роботи, лише займався пошуком замовників, логістикою та фінансовими питаннями. Ми погасили достроково іпотеку, взяли ще одну двокімнатну та здавали її в оренду. Приятель мого чоловіка бізнес ідеєю перегорів і продав свою частку, тому зараз чоловік був єдиним власником компанії.

І ось Ілля почав проситися до нього працювати. Мовляв, дружина при надії, жити ніде, а на старій роботі немає жодних перспектив та зарплата копійчана. Чоловік погодився. Він запропонував йому гідний оклад і ввів у курс справи. За рік роботи він з’їхав від матері і взяв однокімнатну в кредит.

Ілля добре працював, до нього претензій не було, але платити доводилося більше, ніж решті. Навіть у кризові часи чоловік не обділяв його, хоч сам залишався з порожніми кишенями. Але, мабуть, доброї справи ніхто не цінує.

Свекруха завітала до нас без запрошення, але з подарунками та гостинцями. Я одразу зрозуміла, що їй щось треба.

— Наш Ілля так не надто добре живе, колишня дружина постійно щось потребує, а в нього ж своя сім’я є. Неллі працювати не збирається, вона знову при надії. От якби ти підвищив братові зарплату, він би зміг триматися на плаву, — сказала свекруха моєму чоловікові.

— Мамо, а хіба підвищують оклад просто так? Я йому й так плачу більше, ніж решті, — відповів він.

— Але ж він так старається!

— І зарплата в нього гідна, йому більше ніде так платити не будуть. Хоче — нехай звільняється, але за багатодітність я не збираюся доплачувати.

Ілля, звичайно, про це все знав, він сам маму попросив прийти. А потім і сам завітав.

— Мені нема за що жити, брате! Тобі все одно, що я кінці з кінцями не зводжу? Мене з руками та ногами в іншу бригаду заберуть, — волав він.

Але нажаль. Ніхто його нікуди не кликав, адже всі знають, що з роботою зараз сутужно. Свекруха теж закотила губу, адже через фінансові труднощі Ілля зі своєю багатодітною сім’єю перебрався до неї.

— Треба, щоб ще колишня дружина на вихідні сина віддала на повне щастя, — сказав чоловік мамі.

— Ти ще смієшся? Підвищив би йому оклад, і негараздів не було б, — відповіла вона.

Поки брат ще працює, але шукає іншу роботу. Не знаю, чи вдасться, але агітує інших хлопців піти окремою бригадою на свій хліб. Чоловік поки терпить, але я прошу вже щось думати.

Передрук без гіперпосилання intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page