Історії маленьких українців дітей вражають. Вони нікому не зробили нічого поганого, тим більше – росіянам. Діти просто хотіли жити і ніяк не могли захистити себе. Саме беззбройністю та беззахисністю скористались окупанти, пише 24 канал.
6-річна Софія з Нової Каховки.
Окупанти безжально розправилися з цілою сім’єю під Новою Каховкою: 56-річними Анною та Олегом Федько, їхньою невісткою Іриною Федько, двома онуками: 6-річну Софією та півторамісячним Іванком.
Родина просто хотіла виїхати із села Веселого, коли туди ввійшли російські окупаційні війська. Одна машина встигла пройти до заходу росіян, але друга не встигла. Росіяни не пошкодували навіть дітей. Події розгорталися далеко поза межами будь-яких військових об’єктів – просто на дорозі.
18-місячний Кирило з Маріуполя.
У Маріуполі 4 березня під час обстрілів мирного населення став ангеликом 18-місячний хлопчик. Росіяни випустили кулю у Кирила.
Батьки негайно поїхали до лікарні, але… На жаль, всі зусилля були марними – 18-місячного Кирила не вдалося врятувати.
7-річна Аліса з Охтирки
Росіяни обстріляли з “Градів” та “Ураганів” ще один “військовий об’єкт” – дитсадок в Охтирці. Вони поранили кількох дітей, однією з яких була Аліса Гланс. Її дідусь намагався прикрити онуку собою, однак марно.
Аліса не дожила до 8 років лише 3 місяці. Її не стало в лікарні.
Четвертокласниця Поліна загинула із батьками в Києві на вулиці Теліги. Їхню сім’ю в авто розстріляла російська диверсійно-розвідувальна група.
Сестричці та братику Поліни вдалось вижити, тепер вони залишились сиротами.
Арсенія відвезли до родичів у село під Київ, як тільки Росія напала на Україну. Проте росіяни пішли саме у цьому напрямку.
Хлопець потрапив під ворожий обстріл, 2 години він очікував на допомогу, бо медики не могли доїхати через оточення російських військових, але не дочекався.
Тіло Арсенія забрала його тітка Марина Калабіна. Коли вивозила племінника, під селом Загальці її автівку розстріляли, жінка теж загинула.
Фото зі Мережі.
Популярні статті
- Кума образилася, що я їй гроші не позичила. І то так образилася, немов я їй не хочу віддавати її власні гроші. – Така ти кума, як ти так можеш?, – почала вона обурюватися, – Я ж тобі віддам!
- На весіллі свекри влаштували справжню виставу. Подарували нам ключі від квартири, обіцяли в усьому допомагати і робити все, аби ми жили щасливо і забезпечено. Я тоді ще здивувалась реакції чоловіка. Люди хлопали, вітали нас із власним житлом, моя рідня хвалила нових родичів, а чоловік мій лиш скептично кривився і головою хитав
- Знала б що почую, краще б трубки не брала. Сестра казна чого собі надумала а ти тепер розбирайся з усім цим. Але ж знає що мене в країні немає і таке втнула. Я вважаю, що все це через заздрість. Інакше я такої поведінки пояснити собі не можу ніяк
- Розумієте, він щасливий! Мій колишній чоловік щасливий в новому шлюбі, а я цього винести просто не можу.
- Донька Василя стала між мною та ним і то так категорично, що мене аж подив бере. Ти ж уже заміжня і діти є, то чого батькові не дати жити нормально?