fbpx
Світ
“Істотно спростить процедуру міграції українців” Німецький парламент збирається ухвалити закон,

Досі в пошуках заробітку українці їхали переважно в Польщу, Росію,  Італію, Чехію, Угорщину, Португалію. А цього року полювання на якісні кадри починає Німеччина.

В країні – переломний момент. Робочої сили не вистачає настільки, що парламент збирається ухвалити закон, на який не відважувався три десятиліття, йдеться у сюжеті “ТСН Тиждень“.

Пінг-понг з американцем, кава від італійця, обговорення з австралійцем. В офісі українки Христини – справжня мультикультурність. Земляків стає все більше

“Тут уже просто ходять жарти реально, що скоро українці заповнять половину компанії”, – розповідає співробітник компанії з пошуку нерухомості Христина Сваричевська.

Христина –  лідер команди IT-спеціалістів, слова керівник чи начальник тут не люблять. Роботу їй запропонували після навчання в Німеччині. Вона працює за так званою “блакитною картою”. Це дозвіл на роботу для людей з вищою освітою. Його ввели в 2012 році і це був перший крок Німеччини до відкриття ринку праці

“Ти приходиш в міграційну службу в Німеччині, всі знають, що таке “блакитна карта”, і українців вже ідентифікують, і впізнають, і вже знають, що це наші ІТ спеціалісти, що їх дуже дуже багато, зокрема, і в моїй тут компанії, де я працюю. Принаймні на 1 поверсі зі мною працює шестеро українців”, – зазначає вона.

Український десерт і вегетаріанська вечеря – у Берліні Христина мешкає із чоловіком –  українцем і також “айтішником”. Німецьку посаду випускник радіофізичного факультету університету Шевченка знайшов в Україні.

“Я склав резюме і просто почав його розсилати на всі вакансії, які тільки були”, – розповідає він.

Співбесіди проводили по скайпу, а диплом взагалі цікавив тільки чиновників міграційної служби. Навіть знання мови не вимагали, на роботі і Олексій, і Христина спілкуються англійською.

“Якщо ти виходиш буквально за центр 2 кілометри там вже все англійська мова закінчується і починається світ Німеччини, і ти приходиш в супермаркети, оце перше, де ти зустрічаєшся зі своєї безпомічністю, і коли ти потрапляєш в інший соціум, тобто ти намагаєшся знайти сіль. Тобто я перший тиждень жив без солі, бо я просто не міг знайти”, – зазначає Олексій.

Зарплата спеціалістів з “блакитною картою” від 52 тисяч євро на рік і вище. Молодій родині вистачає на оренду квартири в центрі Берліна вартістю в тисячу євро на місяць і головне – на улюблене – подорожі.

Українка Світлана у центрі догляду за людьми похилого віку працює вже два роки. Утім історія її працевлаштування не безхмарна і нагадувала гостросюжетну драму.

“Я була прохачем притулку. Ну а як, іншого варіанту у мене тоді не було”, – зазначає вона.

Тоді – це в 2015 році, Світлана з дітьми та хворим чоловіком виїхала від війни –  до Польщі, а потім до Баварії. Вона знала – шанси на отримання притулку для українців мізерні. Та замість чекати на рішення чиновників і отримувати соціальну допомогу, медсестра за фахом засвоювала мову, вчилася і працювала доглядачкою за людьми похилого віку. Попит на такий медперсонал у Німеччині шалений. Ось 90-річний Мартін гордо показує фото дружини – їй 99, а справжня модель. Та і у самого пам’ять у свої 90  – дай Боже кожному.

“Світлана працює дуже добре,  вона швидко вчиться, надзвичайно швидко вивчила німецьку мову,  вона дуже важлива для нашої команди”, – підкреслює керівник центру для догляду за людьми похилого віку Біргіт Шедер.

Статусу біженця українці не дали і вона попросила дозволу вчитися і працювати. Німецька мрія розбилася на світанку, у двері подзвонили поліцейські –депортація.

“Якщо люди хочуть знати як це відбувається, то можна сказати дійсно несподівано. Ти спиш вночі. Як правило це вночі. У нас було в 4 ранку. Ви будете депортовані”, – розповідає жінка.

У Німеччині за Світлану заступилися і на роботі, і просто знайомі німці. Через 10 днів німецький суд повернув Світлану з родиною назад. Не як біженку, а як добре інтегрованого спеціаліста, фахівця, якого критично потребує німецький ринок праці. Це – унікальний випадок у практиці, каже адвокат з питань міграції.

“Світлані дозволяють закінчити тут навчання і потім два роки працювати і потім я виходжу з того, що вона отримає довготривалу посвідку на проживання, бо вона вже провела тут чимало часу”, – розповідає він.

Історія українки з Донецька безпрецедентна, однак вже скоро німці дозволять жити, вчитися і працювати мігрантам, яким відмовили у статусі біженця, але не можуть вислати додому – спочатку на 2 з половиною роки. Бо краще дати людям заробляти, аніж дозволити жити за гроші німецьких платників податків – кажуть у цьому центрі, де навчають будівельним спеціальностям.

“Попит на будівництво у Берліні дуже високий, усі будкомпанії зайняті під зав’язку. Я буквально вчора говорила з підприємцями, вони буває змушені відкладати замовлення або не можуть реагувати на спонтанні проекти, тому що у них просто не вистачає людей. І така ситуація на багатьох підприємствах”, – зазначає керівник центру з навчання будспеціальностей Герріт Вітшас.

От тільки тут без німецької вже ніяк.

“Це звичайно питання безпеки,  бо якщо я не знаю, чи можна мені ступити ліворуч чи праворуч або звідки насувається кран, то як тоді працювати, потрібно володіти німецькою мовою”, – підкреслює жінка.

Так вирішила і німецька влада. Базове володіння німецькою – передумова для трудової міграції. Більше не хочуть повторювати помилки післявоєнних років – коли мігрантів запрошували працювати, а не інтегруватися.

“Ми готові стати країною мігрантів для кваліфікованої робочої сили”, – заявив федеральний міністр економіки Петер Альтмайер.

Шукати роботу дозволять і на місці – відповідну візу даватимуть на півроку, головне мати гроші на шість місяців життя в Німеччині і не зазіхати на соціальну допомогу.

Закон про трудову міграцію збираються затвердити в парламенті Німеччини упродовж цього року. Діяти він почне вже з 2020. Тут кажуть – переломний момент в історії країни. Уже в перший рік в Німеччині очікують до 200 тисяч мігрантів. Вважають, що тільки так є шанс зберегти економіку і рівень добробуту в країні.

А де німецька гостинність наробила переполоху, так це в Польщі. Тут прогнозують – якщо українці поїдуть працювати в Німеччину, ВВП країни обвалиться на третину.

Марина та Анна виготовляють деталі до освітлювальних приборів. Тут реалізують проекти у 20 країн світу. Третина персоналу на заводі в місті Кентшин – українці. Без них, кажуть, не зможуть виконувати великі замовлення.

“Ми чули про те, що німці відкриють ринок праці для українців. У якійсь мірі ми сприймаємо це як загрозу для нас, поляків. Ми побоюємося того, що частина українських працівників емігрує до Німеччини і там буде працювати. У такій ситуації у нас могли б з’явитися проблеми із пошуком працівників”, – пояснює операційний директор Ярослав Кшиштоф Лободзінський.

І здається острах поляка не марний. Якщо Німеччина дійсно відкриється, то більшість українців поїдуть у Німеччину, покинуть Польщу через заробітну плату.

Вивчити чужу мову і поміняти країну – не тільки для заробітку, а щоби побачити світ. Молоді українські IT-спеціалісти уже міркують отримати німецькі паспорти і так отримати ще більше свободи пересування.

“Ми майже кожен місяць подорожували останні 3 роки якусь нову країну, ми в принципі по Європі багато де поїздили, по самій Німеччині і для нас це було настільки круто”, – розповідає IT-спеціаліст Христина.

А Світлана, яку в Німеччину сенсаційно повернули ще до чинності нового закону, мріє колись повернутися додому, в мирний український Донецьк.

Із відкриттям ринку праці Німеччина стає серйозним конкурентом за розумні голови і вмілі руки. І Україна дуже зручний для цього банк людських ресурсів.

Варшава, яка колись зробила ставку на українців і виграла-  має чого переживати з цього приводу. Але тепер питання чи не пора переживати офіційному Києву і національному бізнесу, якщо країна зостанеться без слюсарів, медсестер, айтішніків і будівельників. Бо як тільки вони скажуть  “Я” на запитання “Шпрехен зі дойч?” ціна їх рук і голів підскочить у 5 чи навіть 10 раз. І втримати їх стане дуже важко.