fbpx
Суспільство
Кажуть, що в Івано-Франківську відносно тихо, ніби війна не так і відчувається, але то неправда

Війна, вона однаково постійно в наших серцях, головах, наших розмовах., навіть в найменших дрібницях, побутових речах – завжди поруч.

Заходжу в обід на гофру з кавою. на барі красивезний букет з квітів, назв яких я навіть не знаю, милуюся. “Це мені чоловік передав, уявляєте?! Я весь ранок плакала, в нас ювілей весілля просто”- ділиться офіціантка.

Чоловік, як ви розумієте, на фронті

Купую найменшому сину босоніжки. в ІФ нарешті припекло, а запасів з старших брата і сестри не виявилось – все зносили. Поміряли, обрали, купуємо. простягаю нашу картку на 5 %.

– А я в нас під час війни не діють знижки.

– Шкода.., – кажу і ховаю картку

– Хіба що у вас є військові в родині?

– Є! мій тато! – гордо відповідає син, – тато на війні!

– Ну тоді вам знижка 20 %

Проводжу екскурсію для дитячої художньої школи. Зупиняємося біля старовинних кам’яниць, біля дверей, я розповідаю про історію, архітектуру, реставрацію, діти малюють в своїх блокнотах – хтось стоячи, хтось присідає на бруківку, підкладаючи рюкзак. Двері різних кольорів і форм, різні деталі, мережевні решітки, кольорові скельця – юним художникам то цікаво, а ще ми розглядаємо маскаронів, левів на фасадах, милуємось вітражами, балконами, обплетеними виноградом. На Труша біля синіх дверей і мозаїки з Кобринською за нами спостерігає чоловік, наважується підійти:

“Чи можу до вас звернутись? в нас тут в Франківську зараз дівчинка з Маріуполя живе, тато загинyв, в мами пошкоджена рука, а дівчинка так гарно малює! але постійно сама, ні з ким не спілкується, сидить і малює, а можна я їй дам ваш контакт, щоб вона ось так з вами малювала і з однолітками час проводила? Бо так шкода її, така талановита і така сумна. вона в моєму під’їзді живе”.

Вдома закінчилось какао, а діти його люблять, йду в крамницю, поки розраховуюсь, до продавчині підходить знайома і вітає її з іменинами, це було вчора, отже вчора святкували всі Вікторії. Старша пані-іменинниця важко зітхаючи: “ой, як би я вже хотіла, щоб ми всі разом святкували свято іншої Вікторії – свято нашої Перемоги”.

Взято з “Франківськ Який Треба Берегти”. Автор: Mariya Kozakevych.

Фото: Mariya Kozakevych.

06/13/2022

You cannot copy content of this page