fbpx
Історії з життя
Кілька років тому Віктор подарував мені кошеня, та не аби яке, а породисте, з паспортом і ще там, якимись заморочками. Якщо чесно, котів я не люблю, тому в подробиці не вникала, зробила радісне обличчя і щасливі очі, трохи погладила, навіть, на поцілунок спромоглась і пішла руки мити і обличчя вмивати. Знаю тільки, що начебто «шотландець» якийсь. Так ось саме через цього кота у нас усе і почалось

З Віктором ми познайомилися 5 років тому. Я була розлучена і від першого шлюбу у мене – син. Йому зараз 7 років. У Віктора – це перший шлюб. Все було прекрасно і чудово – залицяння, подарунки, пропозиція заміж. Ми розписалися, продали наші однокімнатні квартири, взяли кредит на трикімнатну.

Кілька років тому Віктор подарував мені кошеня, та не аби яке, а породисте, з паспортом і ще там, якимись заморочками. Якщо чесно, котів я не люблю, тому в подробиці не вникала, зробила радісне обличчя і щасливі очі, трохи погладила, навіть, на поцілунок спромоглась і пішла руки мити і обличчя вмивати. Знаю тільки, що начебто «шотландець» якийсь. Син, звичайно, дуже зрадів. І кіт став жити з нами.

Найбільше кіт полюбив Віктора – напевно, відчував, що я його просто терпіти не можу. А Віктор з ним носиться, як з писаною торбою: спеціальний корм (дуже недешевий), трохи той засумує – мерщій до ветеринара. Ну, я, власне, не була проти. Ми обидва не погано заробляли, так, і вже краще хай чоловік з котом возиться, ніж по гаражам з друзями засідає.

І ось зараз – я при надії. Доходи різко впали, а витрати зросли – мені по календарю постійно щось потрібно здавати, син цього року в школу, та й для малюка речі потрібні.

Я спробувала перевести кота на дешевший, а краще, звичайний людський корм. Але мало того, що він не їсть, та ще й чоловік проти. Дійшло до смішного – він приходить з роботи і відразу насипає коту корм, і якщо кіт починає жадібно їсти, то все – сцена моралізування забезпечена – а ця тварина завжди їсть так, як ніби його рік не годували.

Я в повній розгубленості. Це що ж виходить? Ми, значить, зменшили свої витрати у всьому. Я вже не можу купити дитині іграшку, зводити на розважальний захід, сама відмовилася від салонних процедур. Та й чоловік зараз теж відмовився від деяких витрат. А кіт у нас виходить – цар? Як так?! Хіба можна обділяти матір майбутньої дитини через кота? А якщо у малюка буде непереносимість? Та й, в принципі маленька дитина і кіт не сумісні на одній території – хто знає, як він себе поведе.

Розлучатися не хочу, чоловіка люблю, та й дитина без батька як залишити. А з квартирою що робити? Коротше, замкнуте коло якесь.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page