fbpx
Історії з життя
Коли ми брали Валентину Миколаївну. свекруху мою, за няньку, то й не думали, що все от так складеться. Просто не очікували ми від рідної людини такого підходу

— Нещодавно мені зателефонувала невістка і сказала, що більше не потребує моєї допомоги. Онук уже виріс, отже, нянька йому не потрібна і платити гроші вони мені більше не будуть, — скаржилася подрузі Валентина Миколаївна.

Взагалі ця історія почалася досить цікаво.

10 років тому Валентина вийшла на пенсію, і майже водночас у неї з’явився онук Арсен. Із самого початку ці дві події взагалі не були між собою пов’язані. Валентина Миколаївна звикла добре заробляти, а от пенсія була не така велика, як хотілося б.

— Так запропонуй дітям працювати у них нянею. Вони її все одно шукатимуть, а тут ти, рідна бабусю. Не так лячно дитину з тобою лишати, — сказала подруга.

Спочатку така ідея здавалася дивною, але згодом нестача грошей все сильніше почала відчуватись в житті Валентини. І вона вирішила запропонувати дітям такий варіант.

— Ну, дивись, я б із Сашком сиділа б, а ви з Ларисою зможете працювати.

Діти погодились. До речі, після виходу Лариси з декрету вже за кілька місяців її підвищили до керівника відділу. Вона багато працювала і чималу частину зарплати віддавала свекрусі. У такий спосіб платила їй за те, що та сиділа з дитиною. Слід зізнатися, Миколаївна була вмілою нянею.

Постійно гуляла з онуком, смачно його годувала, вчила з ним віршики та читала книжки.

Але нещодавно Арсенію виповнилося 10 років. І невістка сказала, що він уже цілком самостійний хлопчик, тож послуги бабусі їм більше не потрібні. Відповідно, грошових винагород теж не буде. Діти зараз будинок будують, усі гроші йдуть на ремонтні роботи.

— Все, ми відпустили нашу «няню», — підсумувала Лариса. — Тепер Арсен самостійний і зовсім дорослий.

— А грошима допомагатимете?

– Грошима? Ну, не я цю гру розпочала. Свекруха брала гроші за те, що сиділа з онуком. А тепер цього не робитиме. Вона знала, як нам не просто жилося, особливо коли я вийшла на роботу. Грошей нам не вистачало ні на що, але від своєї зарплати вона жодного разу не відмовилася. Валентина Миколаївна — жінка цікава і з характером, щось вигадає.

— Але ж їй скільки? Під сімдесят? Як же вона сама?

— Ти дивна. Я не здивуюсь, якщо вона за ці роки на квартиру собі наскладала. Свекруха моніторила ціни на послуги нянь і знижок нам ніколи не робила. Просила оплачувати і вихідні і святкові дні у подвійному розмірі. Скажи, ти б після такого поспішала б допомагати людині? У неї зарплатня менше восьми тисяч ніколи не була. А тепер порахуй за десять років. Отож. Я не допомагатиму, уже все що мала віддала.

А я й задумалась. З одного боку праві обидві жінки, а з іншого – жодна.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонео.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page