Коли ми примирилися з втратою і почуття трохи заспокоїлись – вирішили прибрати кімнату нашої бабусі. З любов’ю складали її речі, зібрали фотографії та склали в альбоми, частину зайвих речей упакували в пакети, вони майже неношені, віднесли їх до церкви, куди вона ходила часто. Клопоти не найприємніші, але це потрібно було зробити. Добралися до її ліжка і вирішили викинути матрац, а там побачили крізь тканину дивний предмет.
Це була велика металева коробка, на кришці якийсь знак, що погано піддається розшифровці. Ми таких ніколи ще не бачили, нашому здивуванню не було меж. Більш того, ніхто з нас ніколи не помічав і не чув, що у бабусі є таємний сховок.
Кришка піддалася дуже легко. Замочок старий, крихкий і з ним не було ніяких питань. Під ганчіркою були пачки грошей, перев’язані мотузочками.
Сучасні, упаковані в паперові обгортки, радянські, різного періоду, дореволюційні і революційні, післявоєнні, валюта різних країн, євро і долари. Дуже важкі пачки. Ми буквально отетеріли. Чесно!
Треба знати нашу бабусю, вона була дуже стримана у витратах, можна навіть сказати – скнара. Мама розповідала, як часто у них в дитинстві на сніданок був тільки хліб і вода. Ні чаю, ні молока, нічого зайвого, як би сказали сьогодні. Суцільне корисне харчування.
Наша сім’я завжди жила дуже скромно. Працювали багато, грошей отримували мало і скільки себе пам’ятаю, витрачали на всю сім’ю тільки татову і мамину зарплату. Бабуся грошима ніколи не ділилася. Якось, багато років тому подарувала мені мідну копійку радянського періоду. Сказала, що її треба берегти, стане в нагоді.
Перебираючи ці банкноти ми ніяк не могли зрозуміти, як наша бабуся змогла зібрати такий статок потай від усіх. Більш того. Під грошима лежала ще одна коробочка. Там були прикраси і стародавні срібні монети. Прикраси золоті з дорогоцінним камінням.
Інше питання, як і коли бабуся змогла купити сучасні долари і євро, хоча, нічого не розуміла в курсах, валютах і спілкування з банківськими працівниками для неї було, як похід до дантиста.
Ці питання так і залишаться без відповіді. Хотіла того бабуся чи ні, вона залишила нам той сховок. Коли ми реалізували все, що було у скриньці – змогли придбати дві квартири для мене і сестри, а тато нарешті отримав омріяну іномарку.
Але усі ці приємні клопоти ніяк не могли заспокоїти батьків. Чому бабуся, яку ми привезли з села ніколи і ні за яких найскрутніших часів не допомагала нам. Чому не захотіла аби її онуки отримали хорошу освіту, а донька прожила забезпечене життя. Врешті, чому не купувала собі найнеобхідніше, а все життя мала лиш три сукні і два комплекти постільного.
Запитань багато, але відповіді чекати немає звідки. Мама пам’ятає свою бабусю, та була також простою робітницею. Тож таємниця бабусиного сховку пішла разом із нею.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
