Коли Оля прийшла з понурою головою на шостому місяці я вже знала, що той мій онук майбутній. Дмитро не заперечував, мовляв, так, зустрічались, але кохаю я Галину і саме з нею одружусь. Тоді, я вчинила правильно і сказала Олі що завжди підтримаю її і допоможу, а онуку буду за бабусю. Однак, минуло десять років і я вже сама не рада тому у що це все вилилось.
Син мій, Дмитро, з тих хлопців за якими верби ростуть. Ото я посивіла у свої сорок не від старості, а саме через його витівки. Мене у районі всі знають, як тільки авто коло двору зупинилось, то ми із чоловіком уже готові – десь наш син відмітився.
А коли виріс Дмитро, так дівчата за ним назирці ходили. А він у мене красень, та ще й смішинки в очах і зріст під два метри. Ну хто перед таким устоїть. Не одна мама до мене приходила, аби засватати мого сина, але вплинути я на Дмитра не могла ніяк.
Лиш Галинка йому в душу запала. Сирота, яку виховувала бабуся. Жили вони на краю села у невеликій хатині. І що цікаво – він до неї залицяється, а вона ж не реагує. Посміється, побалакає із ним і все. Він аж висох бідолашний від тої любові. Кидався від однієї до іншої, але Галинку забути не міг. Одного дня прийшов і каже нам із татом що підемо Галю сватати. Дівчина крутила ним як циган сонцем. Сказала, що поки не одружаться у його сторону і не погляне.
Саме тоді, як селом прокотилась новина про те, що мій син жениться таки, до нас на подвір’я Оля прийшла. Вона була при надії і Дмитро не заперечував своє батьківство. От тільки сказав що кохає він Галину і саме її бере за дружину.
Я ж пообіцяла Ользі усіляку підтримку зі свого боку. Дмитро не відмовлявся татом бути, а я бабусею. От тільки дружиною йому буде Галина.
Одружились вони а Оля ніби як заспокоїлась. На світ з’явився гарненький хлопчик, ми допомагали молодій мамі і грошима і фізично. Вона часто приходила до нас на гостину. Я ж то думала, вона просто нам із дідом онука показати заходила, а виявилось у неї інша мета. Ольга гостювала у нас тільки заради того, аби Дмитра побачити.
Так склалось, що син Ольги наш єдиний онук. Галя, нажаль не подарує Дмитру діточок. І от як тільки Ольга це зрозуміла із доброї і завжди усміхненої дівчини вона перетворилась на геть іншу людину.
Нині Вадимку нашому онуку – десять років. Він любить тата, але вплив на нього більше все ж Ольга має. Може запросто образитись на нас і не пускати до нас онука. Причина банальна – гроші. Дмитро зараз дуже гарно заробляє і Ольга вирішила що все що у нього є повинно належати його єдиному сину. Відкрито говорить, що не розуміє, чого той і досі із Галиною живе. Мовляв. вона молода і вільна, у них ще можуть бути нащадки і не одне.
Коли Дмитро із роботи приїздить, Вадим біжить до нього. Може й скучила дитина, але у мами інша мета. В залежності від того, як обдарує тато сина, вже наступного дня вона приходить на наше подвір’я або щасливо щебече, або починає розповідати, які ми люди не хороші.
А це їй машина стала конче потрібна. От прямо край. У нас поля свої, ми зерно на початку літа здали, а вона вирішила, що саме час сказати що без машини ніяк не зможе сина свого до нас в село доправити. Дмитро і чоловік коли почули те все, одразу сказали, щоби більше та жінка навіть у двір наш не заходила. Уже скільки нам вимотала душу за ці роки, а це вже край.
Оля почувши відмову спокійно заявила, що тепер Вадимко, нажаль, не зможе нас відвідувати. Третій місяць пішов уже, як я онука не бачила і не чула. Бачу що і син і чоловік мій дуже переживають також. Пробувала із ними говорити, а вони і досі стоять на своєму. Мовляв, досить уже із них витівок тієї жінки. Виросте Вадим, сам усе зрозуміє.
Але коли буде те “виросте”? Невже я не побачу онука найближчими роками?
Грошима в сім’ї я завідую. Дивлюсь на ту купку і думаю, а чи варті ті папірці спілкування із онуком єдиним? Схиляюсь до думки, що ні.
Може й справді піти Олі на зустріч? А чоловік і син мене згодом зрозуміють.
Як думаєте, варто?
29,07,2023
Головна картинка ілюстративна.