Коли я у відпустку приїхала із Італії, до мене одразу невістка на гостину завітала. Якщо відверто, то Оля мені була ближчою від сина. З нею я могла поділитись чимось своїм, жіночим, обговорити останні новини, чи пожалітись на когось. Тож, коли вона у мене попросила п’ять тисяч євро у борг, я навіть запитувати не стала навіщо. Вона не вперше на потреби сім’ї гроші в мене брала і щоразу до копійки все повертали вони.
Я завжди хотіла доньку. Після появи сина ми із чоловіком мріяли про те, що наступною буде дівчинка. Але, Давид ріс, а чуда не траплялось.
Коли ж я звернулась до спеціалістів, ті мені відповіли, що й сподіватись не варто, адже одне те, що син у мене є уже при моєму діагнозі неймовірне везіння. Довелось якось звикати і привчати себе до думки, що от все. От тільки Данило і все.
І знаєте, коли невістка поріг переступила, я полюбила ту дівчину усією душею. та й вона щира така і добра. Що так, що не так, прийде розповість, порадиться. Така уважна, така справжня. Я вже почала говорити, що от Оля і є ота дівчинка, яку я так чекала. Хай не я її мати, але вона моя дитина.
Ну а Данило що? Як усі чоловіки. Ні слова тобі сказати, ні розмови від нього діждати. От з дитинства у нас із ним контакту як не було, то так і не з’явився він із віком. Ще поки чоловік живий був, то я через нього щось про життя сина знала, а коли Миколи не стало, то ми із ним мов чужі які.
Мала я і онука. Назарко ні на кого схожим не був. Сам на себе. Такий уже смаглявий. та такий запальний. Я в ньому діда свого Арсена бачила. Той теж був таким що лиш верби росли золоті довкола.
Через онука, я ледь Олю не втратила. Син мій на виписці лиш поглянув на малого і заявив, що той не його. Я там від сорому ледь крізь землю не пішла. Той у машину і додому, а я вибачилась перед невісткою, забрала її до себе, а потім до сина поїхала одразу ж.
Зайшла у дім, а той на ліжку лежить і в стелю дивиться. Ох я і виговорилась тоді. Зрештою. сказала. якщо ще раз таке почую, то піде він білим світом, бо усе оце, що я йому дала заберу а Олі віддам. Хай спробує і квартиру знайти собі і авто і роботу хорошу, бо я ж його до подруги улаштувала, а та мене послуїає. Звільнить як буде потрібно.
Тоді Данило мені давай абсурдними теоріями розкидатись, що я Олю не знаю, що він давно мав підозри, що я його не чую і чути не хочу.
Я стіною стояла і таки досягла свого – син пішов до нас, вибачився перед Олею і забрав додому обох. Однак, Оля мені відтоді часто на чоловіка жалілась. Данило став не уважним, розсіяним, та й за комір заливати почав. Трималась я невістки, бо розуміла, що то моя єдина надія і опора на майбутнє.
Коли я приїхала у відпустку з Італії. то Оля прийшла позичити п’ять тисяч євро. Вона дівчина хазяйновита у нас. Хотіла дім утеплити і підлогу теплу постелити у дитячій. То не в перше вона в мене гроші позичала, все до копійки потім повертали вони. У неї з цим було строго.
Тож я спокійно вийняла, відрахувала купюри, ми ще чаю попили і вона пішла собі. Уявіть моєздивування. коли наступного дня син сказав, що Оля його залишила.
Я одразу зрозуміла, що він їй щось сказав, чи зробив щось не те, а той мені знову про те, що вона йому зраджувала і що онук і не онук мені зовсім.
Сину я не повірила, а от коли сусідка прийшла із новиною про те, що у місті бачила мою невістку зі смаглявим чоловіком якимось, я вже перейматись почала.
Відтоді п’ять років минуло. Оля я так і не бачила ні разу більше, номер вона змінила. Їздила до сватів. а ті руками розвели, мовляв самі не раді, адже той чоловік її перша любов і мабуть. таки вони зустрічались таємно, доки вона із Данилом жила. Де нині їхня доня вони не знали.
Данило ж мій віддалився зовсім. Де він як живе, нічого не знаю. Ми й так із ним мало контактували. а після того випадку з Олею він і знати мене не бажає.
Чомусь, саме мене він винує в тому, що трапилось. Мовляв, цього б і не було, якби я йому повірила.
А мені так прикро. Він же моя єдина дитина, як же він так легко від матері своєї відвернувся?
22,11,2023
Головна картинка ілюстративна.
