fbpx

Коли я їхала на заробітки, то була така рада, адже їду на місце, яке мені знайшла свекруха, тому можу не переживати, де буду жити і що їсти. Не скажу, що мені була аж така прикрість їхати, але наші діти вже були на порі і я подумала, що попрацюю пів року і зможу бути певна, що справимо їм достойне весілля

Свекруха нам грошима не допомагала, адже у неї є молодша донька заради якої вона в світи й подалася, та приводила на світ дітей від кожного чоловіка. Чоловіки йшли, а діти лишалися, на даний момент, то вже було троє дітей і свекруха років десять вже була за кордоном.

Вона купила доньці квартиру, а тепер вже працювала на ремонт і взагалі прожиття цієї сімейки. Ми з чоловіком самі себе забезпечували, хоч він мав і непогану зарплату, але нас четверо, а у мене державна робота, то вистачало лише на продукти і щось одягтися.

А у нас двоє дівчат, хочуть і одягнутися гарно, а чоловік тільки в нерви впадав, що в хаті наче магазин одягу, а дівчата ще від нього вимагають.

Тому заради спокою в родині я й вирішила поїхати і заробити грошей. Чоловік не заперечував.

І ось приїхала я на місце, а слід сказати, що свекруха моя працювала в фірмі по набору персоналу для обслуговування будинків. Тобто, робота стабільна, помила сходову, вікна протерла, ліфт і ще можна піти після обіду до когось на прибирання.

Так багато жінок і робило та мені радило, але я не врахувала одного – персону свекрухи. Я з нею не жила і не знала що то за людина, а от тепер відчула всю красу її характеру.

Чомусь свекруха вирішила, що вона має відзначитися перед керівництвом за мій рахунок. Спочатку вона наче мене просила аби я переробила замість когось роботу, бо жильці пожалілися на розводи на вікнах чи не так прибрана прибудинкова територія… І я бігла та робила безкоштовно, а моя свекруха не отримувала догану. Всі щасливі.

Але ж свекруха вирішила, що я просто зобов’язана виправляти все, що вона не проконтролювала і я фактично працювала за малі гроші, робила за десятьох!

Я нічого не встигала, була стомлена, а заробітку ніякого. Далі я зрозуміла, що мої колеги й не стараються щось якісно зробити, адже їх ніхто не контролює, бо моя свекруха має собі безкоштовного робітника – мене.

Так минув мені місяць і другий, а я маю в кишені лиш зарплату, виснажена і ще й нерви напружені, адже я те все маю терпіти, бо вона мені свекруха. Зателефонувала чоловікові і все йому розказала, а він тоді каже:

– Ти чого туди їхала? Якщо заробити грошей, то так і чини, а якщо догоджати моїй матері, то догоджай.

Я тоді все їй в очі й сказала, що не буду більше за когось працювати, але замість того аби все зрозуміти, вона давай мою роботи особисто перевіряти, вказувати на недоліки і ще й мені казати, що мене витурять з країни і заборонять в’їзд.

– Тоді я звільняюся, якщо я такий поганий працівник.

– Що? Ти так мені платиш за те, що я тебе прийняла в родину? Ти думаєш, що це тобі з рук зійде, та я вже до Славка телефоную!

– Вперед, – сказала я і пішла геть.

Знайшла сама іншу роботу, живу з такими ж жінками, як я і все у мене добре. Заробила я так, як і інші, бо роботи не цураюся. Я за місяць заробила стільки, як у свекрухи за два і від цього мені дуже гірко, адже вона навпаки, могла мені допомогти заробити грошей, адже я для того й так далеко поїхала від дому. А вона он як вчинила. Звичайно, що ще й з наших бере гроші за документи, які фірма безкоштовно робить, але ж я про це нікому не кажу, хоч могла б це сказати перед керівництвом і вже б її там точно не тримали.

Отакі заробітки з такими родичами.

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page