Від Юлі пішов чоловік. Пішов тому що вона втратила роботу. А до цього вона півроку працювала одна і забезпечувала сім’ю. Вона була бухгалтером, а керівництво фірми вирішило віддати бухгалтерію на аутсорсинг, і Юля виявилася не потрібною.
Коли Юля повернулася додому і повідомила йому цю новину, чоловік просто зібрав манатки і пішов, заявивши, що він її не потягне. До слова, у них ще був дванадцятирічний син…
…Рік тому чоловік пішов зі своєї роботи, сказавши, що, мовляв, я тут найкрутіший фахівець, все на мені тримається, але мене недооцінюють, тому йду у вільне плавання. Перший час абияк працював. Навіть поцупив у колишньої фірми кілька клієнтів, потім клієнти закінчилися і чоловік залишився ні з чим. Він намагався шукати роботу, але якось не особливо активно, мабуть його все влаштовувало. Однак з боку так не здавалося. Дружині, яка приходила втомлена з роботи, він часто влаштовував концерти, чіплявся і висловлював невдоволення. Юля гадала, чому він так поводився: чи то від нічого робити, чи то від защемленого чоловічого самолюбства…
Юля з важкістю поєднувала і роботу, і дім і часто валилася з ніг від втоми, адже все було на ній. Чоловік від всіх справ самоусунувся, прикриваючись пошуком роботи. Зрештою, вона помітила, що з великими труднощами змушує себе повертатися додому вчасно. Так і тягнуло затриматися, бо нічого доброго її там не чекало, а на роботі, принаймні, вона забувалася. Тільки думки про сина змушували її йти після роботи додому. Сама вона перестала за собою стежити, не висипалася, не відпочивала і виглядала щиро кажучи, не дуже…
Коли їй повідомили про прийняте фірмою рішення, то її подруга, намагаючись підбадьорити Юлю, сказала, що, мовляв, йди до чоловіка, хай тепер він шукає роботу, тепер у нього стимул буде! Перестане сидіти на твоїй шиї, а ти, нарешті відпочинеш, виспишся. А там, дивись, і стосунки налагодяться.
З такими думками Юля і прийшла додому, а чоловік влаштував їй «сюрприз». Жінка так втомилася і вимоталася, плюс постійний стрес, що у неї не залишилося ніяких сил на розбірки і ніяких емоцій взагалі. Коли чоловік пішов, вона зателефонувала подрузі і попросила приїхати…
«Хто ж знав, – говорила потім подруга, – Що чоловіки такі меркантильні бувають! А потім ще кажуть, що жінки такі! Що, мовляв, чоловіки їх забезпечують, а вони норовлять їм на шию сісти і нічого не робити! У тебе все навпаки вийшло ».
Що там сталося з цим чоловіком, знайшов він роботу чи ні і де жив, Юля не цікавилася, та й не до цього було. Але вона не стала страждати, взяла себе в руки, і почала шукати роботу. Все-таки вихідну допомогу їй виплатили в повному розмірі, на перших порах гроші були, а фахівець вона була хороший.
Удача їй посміхнулася. Побігавши місяць по співбесідах, вона знайшла те, що шукала. Життя потихеньку налагоджувалося.
Син якось непомітно подорослішав. Він і так був серйозним, а тепер, після відходу батька, вирішив, що повинен допомагати мамі, тому як він залишився єдиним чоловіком в будинку. А батько в його очах став своєрідним прикладом «як не треба робити», адже хлопчик уже все розумів і бачив, що до чого.
І – о, диво! – в один не прекрасний момент чоловік, який втік від труднощів поважний глава сімейства, знову замаячив на горизонті. З’явився в вихідний день з квітами і тортом. Юля його і на поріг не пустила. Ще б! Вигляд у нього був пошарпаний, очевидно успіхів він ніяких не домігся, і він, мабуть, вирішив попроситися назад, до ситого спокійного життя, яке забезпечувала йому колись Юля.
Син з усмішкою повідомив, що вони його «не потягнуть» (хлопчик пам’ятав ті слова, які, йдучи, кинув тоді батько) і що їм чудово живеться без нього. На що чоловік намірився влаштувати сцену ревнощів. Він став кричати про те, що очевидно Юля знайшла собі спонсора, ось і живе розкошуючи. Але Юля, сумно посміхнувшись, подивилася на колишнього чоловіка і з гіркотою сказала:
– Навіщо мені потрібен черговий нахлібник, який буде сидіти на моїй шиї, а коли у мене закінчаться гроші, просто піде? ..
Вона більше не довіряла чоловікам, вирішивши, що сподіватися в життя можна тільки на себе…
Автор: Zhanna Shineleva.
Фото ілюстративне.
