Валентина та Костянтин жили у двокімнатній квартирі з двома дітьми. Свекруха Ніна Олександрівна жила окремо, але її негаразди доводилося вирішувати синові та невістці. Вона була людиною спонтанних рішень та забувала подумати про наслідки. Вона робила все життя те, що «хотіла ліва нога».
Ось і зараз, набридло їй працювати у фірмі, розрахувалася раптово, а не подумала, що до пенсії ще два роки залишилося. Знайти нову роботу у такому віці не дуже просто, можна сказати неможливо. Через вік за фахом ніхто брати не хоче, а прибиральницею влаштовуватися не хоче, адже працювати важко. І тепер Валентині та її чоловікові доводиться їй допомагати із грошима.
Нещодавно Ніна Олександрівна вичитала в журналі про відпочинок в Єгипті, прийшла в агентство і купила «путівку, що горить». А за кілька днів Костянтин надсилав їй гроші, бо в неї закінчилися. І так у всьому спочатку прийме рішення, а з наслідками іншим доводиться розбиратися. І нікуди не дінешся — мама ж.
А нещодавно Ніна Олександрівна вирішила завести собачку, щоб удома не нудно було. Вирішила, що й онукам із собакою цікаво буде. Хоча Валентині та Костянтину у невеликій квартирці з маленькими дітьми не нудно. Породистого собаку свекруха брати не захотіла, грошей немає. Поїхала в притулок і обрала величезного чорного пса на прізвисько «Буран». Дуже їй він сподобався: весело виляв хвостом і взагалі добродушний був. І все б нічого, тільки важив він кілограм сорок п’ять.
Такого прогодувати, спробуй, та й сили в ньому хоч греблю гати. Догляду за ним багато: годувати, купати, розчісувати шерсть, щоби не взялась клоччям. На прогулянці його не втримаєш, якщо побігти кудись захоче. Але свекруха про це не подумала. Тільки діти зраділи, що у бабусі з’явився собака. Їм вона, як велика м’яка іграшка: можна бігати з нею наввипередки, кататися на спині. Радості хоч відбавляй, а турбота лягати вся на сина та невістку. Але свекруха про це, як завжди, не подумала.
У притулку собак особливо не виховують: головне у чистоті утримувати та годувати. Тому песик був грайливий, свавільний. Свекруха собак не тримала раніше, тому гадки не мала, як їх годувати. На прогулянці свекруха не могла втримати собаку, дуже неслухняна. І це теж лягло на плечі невістки та сина. Вони повинні були щодня вигулювати пса з ранку і ввечері заїжджати перед роботою.
Спільно вирішили навчити пса слухняності та возити на курси до кінолога. А вони тільки по суботах о восьмій ранку. От і доводиться синові з невісткою у свій вихідний їхати до свекрухи, забирати всіх та везти кінологу на інший кінець міста. Там три години чекати, а потім везти додому. Загалом половину вихідного марно проходить. А вранці виспатися хочеться, у ліжку поніжиться, але коли вирішили, то нікуди не дінешся. І так цілий місяць. Костянтин каже, якщо витримає це, то житиме довго. А знаючи його маму, нудьгувати не доведеться.
Минулого тижня свекруха вирішила в гості до сестри поїхати. Галина мешкала в іншому місті. З невісткою і сином, звісно, вона не порадилася. Просто приїхала в гості і сказала, що завтра їде до сести і приїде через тиждень. Тому Бурана годувати і з ним гуляти доведеться синові та невістці. Вони, звичайно, не зраділи, але робити нічого, довелося погодитись.
Та свекруха не повернулась за тиждень – вирішила місяць погостювати і з ремонтом допомогти сестрі. Про те, як буде собака один вона навіть не подумала. Не витримала невістка такого і відвезла пса назад у притулок. Ну а як? Сусіди вже й так жалілись, що пес один у квартирі не може залишатись – виє так, що тиждень люди не сплять. Забрати до себе? А куди? В маленьку квартирку здоровезного пса, який зовсім не вміє себе поводити?
Жінка вчинила так, як вважала за правильне у тій ситуації. Що б їй не казали, а вона стоїть на своєму і край. Вона права і все тут.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
