Ми з Антоном розійшлися п’ять років тому через постійні його пригоди з іншими жінками.
Як то часто буває, я була вся в дитині, в його потребах, а чоловік хотів більше уваги, ніж я могла йому дати.
Звичайно, у нас по хаті не бігали миші і в холодильнику було повно їжі, але чоловік чомусь взяв собі за ідеал мене до дитини і те, що після йому зовсім не подобалося.
Скоро знайшлася любка, яка мені регулярно розповідала, як у них все чудесно і мені треба збирати речі та їхати з дитиною до мами. Напевно, так почувалася Єва, коли її виганяли з Раю – за що?
Так, я не якась там модель з обкладинки, але я мати твого сина! Мені прийшлося багато чого змінити в своєму життя. До колишньої фігури так і не дійшло, але я жила з батьками, працювала, син гарно вчився. Життя йшло своїм шляхом.
Антон бачився з дитиною кілька разів на місяць, бо був надто зайнятий собою та жінками.
Мене це вже не так зачіпало, бо я вже почала дивитися на колишнього чоловіка без рожевих окулярів.
Два роки тому я почала зустрічатися з колегою по роботі і майже місяць тому ми одружилися і стали орендувати разом квартиру.
Звичайно, що дійшло до того, що Антон почав приходити до нас в квартиру по малого і якось, коли син був прихворів, я запросила Антона до квартири, щоб він побув з дитиною.
Звичайно, що я запросила всіх вечеряти і Антона теж, бо ж як.
Далі якось було таке, що Мишко хотів погратися з Антоном в конструктор, який йому купив мій теперішній чоловік, і знову засиділися допізна, і я знову нагодувала Антона.
Наскільки я розуміла щодо його особистого життя, то він серйозно не мав нікого і єдина можливість поїсти домашнього була в мене і в його мами. А потім почалося те, що мене найбільше вразило.
Антон почав все частіше і частіше приходити до сина, бувало, що забирав зі школи, вони гуляли і він його приводив якраз на вечерю. Звичайно, раз чи два пригостити колишнього чоловіка їжею, то нормально, але ж не за щораз.
Але той вже дозволу не питав, а сідав поруч з сином і чекав на тарілку та виделку.
А якось прийшов до мене і каже, що в його квартирі відключили воду і чи може він у нас помитися, бо от пробігся, весь спітнів і йому незручно бути в кімнаті.
Я погодилася, дала йому рушник, а він у ванну, а потім виходить в рушнику на квартиру та до мене:
– Син грає гру, то ми можемо з тобою побути, доки прийде твій чоловік.
Я на нього витріщилася і кажу:
– Тобі гаряча вода голову напекла? Ти про що?
– А що я не бачу, що ти мене пригощаєш, вся така гарна та нафарбована ходиш і все для того аби я почав ревнувати. То от, я тобі кажу, що твій план спрацював і я хочу аби ви з Мишком переїхали жити до мене.
Я на те лиш розсміялася, бо чути таке від нього.
Може, колись я б і хотіла аби з усіх жінок, з якими він гуляв, він вибрав мене, щоб вибачився і сказав, що подібне ніколи не повториться.
Але то було тоді, коли я мала на нього якісь надії, очікування… А тепер навіщо він мені здався?
З сином він не ладнає так, як мій теперішній чоловік. Грошей він заробляє менше, ніж мій теперішній чоловік. Квартира у нього гірша, ніж теперішня наша. Та й як чоловік він гірший за мого теперішнього чоловіка.
З якого дива я маю старатися його вразити і повернути? Він одягся і тепер вже менше приходить і сина бере до себе.
Не розумію, чому він так відреагував?
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
