fbpx

Квиток на літак я зберегла. І коли я повернуся, тебе у моєму житті більше не буде

А квиток на літак я зберегла…

Сьогодні панянка Осінь подумала, що забагато сипнула холоду і закутала все у туман. От лише забула, що ковдра, хоч і м’яка, але не тепла. Так і в моєму житті щось схоже. Стелеш словами м’яко, спати лягати твердо. Обіцяєш одне – робиш інше. Клянешся, що любиш, а сам потай зустрічаєшся з іншою. Обіймаєш руками, а серце – далеко.

От тільки не розумію: для чого ти обманюєш і мене, і себе? Що шукаєш у цьому світі? Справжнього кохання чи розваги? Ти ж не шматок хліба, щоб ділити тебе з іншими? І не пожовклі опалі листки, що безвільно котяться за вітром.

У моєму житті уже було чимало болю, щоб ти завдав мені більше. Коли ти повертаєшся від чергової «забаганки» і навіщось клянешся, що шеф затримав на роботі, я роблю вигляд, що вірю тобі і йду на кухню зварити собі улюблену каву. Ти у душі з полегкістю зітхаєш, що так легко усе зійшло з рук, і навіть намагаєшся вдати із себе голодного, розігріваючи вранішній суп.

Я ж тим часом вибудовую свою теорему щастя. У мене є улюблене заняття, квиток на літак до теплого моря з холодного листопаду, майже доросла донька, яка дивиться на тебе, як звичайне непорозуміння у моєму житті. За тиждень – відпустка, яку ми планували провести удвох, але у тебе раптом «вигорів» черговий проект, а точніше, нова пасія.

Читайте також: ЩO РOБИТИ, ЩOБ ДИТИНА ЗАВЖДИ БУЛА ЗДОРОВА: 10 ПОРАД ВІД КОМАРОВСЬКОГО

Та квиток на літак я зберегла. І коли я повернуся, тебе у моєму житті більше не буде. Бо якби осінь не вкутувала землю у туман, він все одно розсіюється.

Інна ЗАРІЧНА.

За матеріалами видання Наш День

You cannot copy content of this page