Усім чарівним жінкам присвячується!
У далекі доісторичні часи, коли по планеті бродили дикі звірі, готові з’їсти все, що їм попадеться на очі, коли клімат був настільки холодним, що замерзнути і перетворитися на бурульку було легше, ніж знайти хоч якусь їжу, коли спека зводила з розуму, жило одне плем’я, а в ньому жінка, про яку склали легенду і передавали з уст в уста всі жінки від матері до дочки.
Ніхто вже не пам’ятає її імені, але, завдяки їй всі її доньки, онучки, правнучки і нащадки досі отримують не тільки все, що їм необхідно від життя, але і такі радості, як красивий одяг та прикраси, косметика і велика кількість шанувальників.
А починалося все так.
У той рік плем’я відчайдушно оборонялися від наростаючих атак звірини.
Жінки захищалися і полювали пліч-о-пліч з чоловіками. Ніхто і не міг уявити, що жінки можуть залишитися в печерах і не вийти на полювання разом з чоловіками. Так було завжди – всі члени племені робили всі справи разом.
– Дичина важко йде в наші руки, – сказав вождь. – Вона хоче, щоб ми стали її закускою. Голод чекає нас, якщо удача не повернеться до нас обличчям.
Плем’я не бачило їжі вже 10 заходів сонця. Сили покидали воїнів. У сутінках виднілися пониклі силуети людей, понуро снуючих печерою, заваленою валунами.
Гарчання і скрегіт кігтів об валуни давали розуміти, що плем’я в пастці.
Звірі хотіли дістати людців з печери і поласувати ними, як кішка мишками у власній нірці.
Раптом одна жінка, зовні нічим не примітна, встала і підійшла до вождя.
– Ти сильний воїн, – сказала вона. – Ти спритний мисливець. Ти можеш швидко бігати. Твоя швидкість – наш порятунок. Жоден тигр не зрівняється з тобою. Тому що ти не тільки швидкий, ти ще і розумний. Ти легко обхитриш цю кішку, і перемога, як і раніше, дістанеться тобі.
Слова жінки нагадали вождю його бувалу славу і його голова піднялася.
Йому подобалося її слухати, тому що від її слів сила поверталася в його м’язи разом з гідністю і гордістю за себе.
Вона подивилася в його очі і прочитала в них: «Будь ласка, не зупиняйся, говори ще!» І тому вона продовжила.
– Ми тягар тобі, славний воїне. Ти один упораєшся з тигром швидше, ніж разом з натовпом жінок, яких змушений захищати. Непомітно вибравшись з печери, ти станеш для звіра несподіванкою, він не встигне і оком зморгнути, коли твій спис перетворить його на нашу здобич. Я знаю – буде саме так! Ти переможеш його, ми з’їмо його, а потім переберемося в місце, де будемо в безпеці. Ти приведеш нас в рай. Я знаю це!
Сказавши це, жінка повернулася на своє місце і сіла, закривши очі. Вона нічого не чекала від вождя, вона вірила, що цей сильний чоловік врятує їх. І хоча вождь не рухався, вона не переживала – вождь завжди сам приймав рішення.
Настав полудень 11-го дня. Від спеки всіх зморило, і жінка заснула, як багато інших…
Вона прокинулася від криків. Всі галасували стрибали, і вона не відразу зрозуміла, що трапилось. Виявилось, що вождь тримає в руках м’ясо. Вона зрозуміла: він переміг тигра!
Поки всі спали, в тому числі і величезний шаблезубий тигр, стомлений спекою, вождь виліз з печери і зіштовхнув камінь на звіра. І поки той оглушений піднімався, вождь накинувся на нього зі списом.
Перемога була настільки легкою, що вождь не міг до кінця повірити в свою удачу. Раніше, коли він полював разом з усім плем’ям, було багато втрат, і їжа завжди була рясно присмачена скорботою за товаришами.
Вождь зрозумів, наскільки жінка, яка вірила в його перемогу, мудра, і йому захотілося підійти до неї.
– Ти впорався зі звіром, вождю. Ти врятував нас. Ти – великий воїн! Я завжди буду пам’ятати твій подвиг. І, будь ласка, вождю, відведи нас туди, де ми будемо в безпеці.
– Добре, жінко, я обов’язково приведу тебе туди. А про себе подумав: «Ця жінка – мій щасливий талісман. Я хочу чути слова її віри в мене кожен день. І, поки вона вірить в мене, я завжди буду приходити до неї за її вірою! »
А жінка подумала: «Він потребує мене навіть більше, ніж я його! Я буду надихати його на подвиги. Поки я вірю в нього – він мій! »
Через роки вона співала колискову пісню своїй доньці. У перекладі на нашу мову сенс її звучав так:
«Виростеш – вибери собі чоловіка, в якого вір всім своїм серцем.
Кожен раз говори йому те, що хочеш, щоб він робив для тебе – і він обов’язково зробить.
Ти потрібна йому своєю силою віри, як сонце потрібне планетам навколо, як усім, хто живе, потрібне повітря.
Ти потрібна йому, щоб він міг стати героєм.
Ти потрібна йому, тому що без твоєї віри він не впорається з небезпеками.
Вір в нього і нехай твоя віра кожен день доходить до нього в твоїх словах.
Якщо говориш з чоловіком – нехай слова будуть сповнені віри, якщо мовчиш – нехай мовчання теж буде повним віри в нього.
І він принесе тобі те, що ти хочеш».
Ось про цю жінку і її пісні я хотів розповісти вам, милі жінки, доньки і мами. Нехай її пісня допоможе вам завжди отримувати те, що вам хочеться, легко і зі спокоєм у серці!
Автор-Марк Іфраїмов
