Ліда мене попросила прийти заздалегідь, допомогти на стіл накрити до приходу гостей. Звісно, я погодилась, хоча і дивно мені було, адже про таке рідних просять, а не подругу. Однак, то був лише “безневинний” початок. Найцікавіше трапилось уже у день свята.
У моєї подруги Лідії у суботу був ювілей – 40 років. Ми з нею хоч і товаришуємо давно, але прямо от не на стільки, аби я могла її попросити прийти до мене і в чомусь допомогти. Ми бачимось на святах у спільних знайомих, швидше хороші знайомі, ніж близькі подруги.
Саме тому, для мене було дуже дивним те, що вона мене попросила прийти на її ювілей трішки раніше від усіх гостей – допомогти на стіл накрити. Мені не важко, звісно, але таке прохання було вельми несподіваним. Т а й не зручно якось усе це. Тут ювілей, потрібно ж одягнутись гарно. Як іти: одразу у сукні, чи у домашніх речах. А зачіска, а макіяж? Та й діти у мене малі. Що вони будуть там робити в очікуванні свята?
Але прийшла я о першій годині дня, як Ліда і просила. Ми з нею салати приготували, нарізки зробили, канапе, накрили на стіл. Мій чоловік ближче до п’яти прийшов, я гості почали сходитись о шостій вечора.
Однак господиня нас за стіл не поспішала запрошувати. Натомість вони із чоловіком Ліда постійно надзвонювала комусь і запитувала, чи довго їх чекати.
— Трішки треба почекати, – говорить Ліда до всіх, – Наші куми у дорозі, будуть трішки пізніше.
Гості покивали головами, чому не зачекати ще трішки?
Ну годину ми посиділи, ну другу, уже й дев’ята на годиннику, а куми не з’являються. Гості уже позіхають, а я просто не витримала, адже із години дня на ногах і голодна. Кажу до Ліди:
— Троє одного не чекають. Лідо годуй нас, бо всередині вже марш грає, діти вже скоро поснуть.
Але Ліда аж підскочила:
— Усі чекають, а вам складно? Ти пропонуєш мені кумів за стіл посадити де вже все над’їдене?
Ми з чоловіком переглянулись і мовчки пішли збиратись. Ліда давай нас зупиняти, ледве вийти нам вдалось. За нами потягнулись і інші запрошені.
А тепер уявіть моє здивування, коли наступного дня Ліда набрала мене і волала у трубку, що я їй свято зіпсувала. Виявляється, що за нами практично усі гості порозходились, а куми приїхали у порожню хату.
— Ти на свято прийшла поїсти, чи що? Сиділи, гарно спілкувались, так ні, у неї марш грає всередині.
Я не дослухала і поклала слухавку.
Цілий тиждень ходжу під враженням.
От скажіть, це нормально? Чи то я чогось не розумію?
Ви гостей теж просите очікувати біля накритого столу аж три години?
03,09,2023
Головіна картинка ілюстративна.
