– Любонько, ти куди? – здивовано спитав чоловік, бачачи, що дружина збирається спати.
– У ліжечко, а що? – Втомлено відповіла вона.
– А посуд помити? – обурився Максим.
Усі гості вже розійшлися. Свято було веселим і галасливим. Вдома залишилася тільки його мама, але вона теж пішла спати. Олена ж склала залишки їжі по контейнерах, поскладала посуд у раковину і вирішила, що цього достатньо. Максим був із нею не згоден.
– Завтра помию! Або помий сам, якщо хочеш!
– Оленко, у нас взагалі-то моя мама гостює. Я навіть боюся уявляти вираз її обличчя, коли вона завтра вранці все це побачить!
– Ой, Максиме, подумаєш! Посуд – це не головне. Важливіше те, що свято вдалося. Так чудово посиділи. І навіть танцювали! Спати вже хочеться. Будь ласка, не винось мені мізки. Я завтра помою посуд, у мене сьогодні вже сили немає.
– Перепрацювалася бідна?
– Уяви собі! Поки ти десь провітрювався, я примудрилася прибрати всю квартиру, наготувати їжі на цілу юрбу, ще й ялинку вбрала. Добре, хоч донька допомагала. Ти взагалі обіцяв додому раніше прийти і теж щось зробити.
– Я не встиг. Машина зламалася. Я ж пояснив!
– От і я тобі зараз пояснюю, я хочу спати! Не подобається посуд у раковині? Де мочалка та миючий засіб ти в курсі. Вперед! Я спати!
Олена не хотіла далі сперечатися із чоловіком. Вона просто пішла спати. Втомилася до знемоги. Хотілося якнайшвидше дістатися до подушки і заплющити очі.
Макс ще трохи посидів в інтернеті, мити посуд так і не пішов. Теж втомився трохи. Правда, спати вкладався дуже незадоволений. Він справді переживав, що завтра доведеться вислуховувати від матері, що його дружина неправильна, але й затримуватися на кухні все одно не хотів.
Прокинулися першого січня все пізно, адже й спати лягли під ранок. Тетяна Сергіївна так натанцювалася вчора, що проспала найдовше.
Першою з дорослих прокинулася Олена, але замість того, щоб хапатися за ганчірку, вона заварила собі каву і вирішила почитати якусь розповідь в інтернеті.
Вона завжди так починала свій ранок і не збиралася відмовляти собі в цьому задоволенні. Тим більше, у перший день цього року. Максим прокинувся від аромату кави, що витав на кухні.
– Доброго ранку! – Сказав він, похмуро дивлячись на посуд у раковині. – Ти досі не помила?
– Як і ти! Доброго ранку, сонце! Давай він й надалі буде добрим. Якщо хочеш кави, налий собі, я на двох зварила. У турці на плиті.
Він налив собі кави в горнятко і сів за стіл. Згадавши, що вчора так і не скуштував торт, вирішив відрізати собі шматочок.
– Ти будеш? – Запропонував він дружині.
– Ні, на сніданок швидкі вуглеводи – це зло. Та й учора стільки з’їла. Два дні тепер буду на кефірі. А тобі приємного апетиту, мій стрункий, кипарисе! – Єхидно додала вона, натякаючи на невеликий животик, який випирав з-під футболки чоловіка.
– Ха-ха, я потім все у спортзалі залишу!
– Так, ну так! Гаразд, їж, якщо хочеться. Це твоя справа!
Максим випив свою каву, заїдаючи тортиком, його настрій явно покращав.
– А Світлана вже встала? – Запитав він про доньку.
– Вона вставала, поїла свої пластівці з молоком і спати назад лягла, мабуть. Я її не бачила, але чула.
У кухню майже безшумно увійшла свекруха. Макс напружився, гадав, що далі буде шкандаль, але мама його дуже здивувала.
– О боже, як я мріяла хоча б раз у житті побачити таку картину! – З усмішкою сказала Тетяна Сергіївна.
– Тобто? – не зрозумів син.
– Якби ти знав, як це нестерпно перемивати посуд перед сном після Нового року чи іншого свята. Це ж суцільна мука! Яка я рада, що ти не такий, як твій батько!
– Що ти маєш на увазі? Я думав, тебе це розлютить!
– Дурниці! Мене швидше в цьому плані дратував твій батько. Він завжди наполягав, щоб посуд мили звечора. Точніше, щоби саме я мила. Ми кілька разів серйозно сварилися через це. Мені довелося поступитися, тому мила його перед сном, тихо клянучи його! Я взагалі часто йому поступалася у побутових питаннях…
Батька Максима не стало п’ять років тому. Мама вже відійшла від цих подій, але зараз вона говорила дивні речі. Син думав, що вона завжди сама була ініціатором чистоти в домі, але, з її слів, можна було зрозуміти, що це не так.
– Мам, ти серйозно?
– Звісно! У твого батька прямо бзік був на чистоті. Як же мене це дратувало, але в нього було так багато добрих якостей, що довелося з цим змиритися. Хоча іноді так дратувало, що доводилося утримувати дім чи не в хірургічній чистоті. Знаєш, мені іноді здається, що він тому й так рано пішов. Я про те, що надавав надто великого значення пустим речам. Наприклад, таким, як не вимитий посуд після свята.
– Ну, тут мені вже здається, ти перегинаєш, мам!
Олена не втручалася в їхню розмову. Вона так зачиталася, що майже не чула нічого.
– Ні, синку, я так вважаю. Знаєш, мій Юра справді дуже часто переживав через те, що було дрібницею. Жаль. Я намагалася йому це пояснювати, але так його виховали. Ти ж пам’ятаєш свою бабусю? Ось вона була схиблена на чистоті і дітей так вчила, щоб вони були ідеальними. Можливо, тому він і став таким. Мені так здається! – Сказала вона, задумалася, а потім звернулася до невістки. – А ти, Олено, молодець! Не піддаєшся на провокації!
– Що? – Здивувалася вона, відірвавши очі від телефону, коли почула своє ім’я.
– Молодець, кажу, що посуд на ранок залишила! Я завжди мріяла так вчинити. І ти, Максиме, молодець, що не виносиш дружині мозок через дрібниці!
– Ага, не виносить! – лише усміхнулася Олена, згадуючи їхню вчорашню розмову, але дорікати йому при свекрусі не хотіла.
– Я ось що думаю! – З усмішкою сказала Тетяна Сергіївна, заварюючи собі чай. – Дружина старається, все готує на свято, а чоловік хіба що прибрати зі столу допомагає. І то не завжди, тому заради справедливості, потрібно залишати йому най-най!
– Що залишати? – Здивувався Максим, здогадуючись, що мама має на увазі!
– Найнеприємніше! – хмикнула мама і кивнула у бік раковини. – Так, Оленко, ходімо зі мною, телевізор подивимося, а заразом фотки вчорашні. Багато нафотографували? А Максик уже все одно каву допив, хай сам посуд миє!
– О, я підтримую! Максиме, у тебе така чуйна і справедлива мама! Я в захваті! – З розкішною посмішкою сказала Олена і встала зі стільця, прихопивши з собою свою вже холодну каву.
Вони разом вийшли з кухні, залишивши Максима одного. Він сумно глянув на повну раковину посуду і скривився. Цього ще не вистачало!
– І навіщо я взагалі почав цю розмову! – Сварив він себе, включаючи воду.
Були б вони удвох із дружиною, він би ще придумав, як відмазатись, але проти матері не попреш. Так і з’явилася в їх молодій сім’ї одна традиція, яка дуже подобалася дружині, але зовсім не подобалася чоловікові.
Ну а що? Життя не завжди справедливе!
