Мама поїхала на заробітки, тільки заради того, аби сестрі моїй допомогти. “Ти за руками, – мені каже, – тебе чоловік забезпечує, а вона сама з трьома дітьми”. Їздила я до мами, бачила, як важко їй ті гроші даються, а потім до сестри на гостину завітала і мало не заплакала від побаченого.
Тридцять вісім тисяч! Люди добрі, тридцять вісім тисяч моя сестра віддала за пральну машинку.
— Пере, полощить і сушить. А ще є такий режим, що речі м’якісінькі прямо. Я можу її спинити будь-якої миті і туди речі добавити, якщо потрібно. Економно пральний порошок використовує воду і світло. Просто супер річ.
Я дивлюсь, то на агрегат дорогий, то на сестру. Я ж щойно від мами з Італії. Ми з дітьми там відпочивали і я до неї заїхала на гостину. Бачила, як ті гроші їй важко даються. Це ж найми. Сучасні найми. Вона ж учителем усе життя пропрацювала, а це через свою гордість, своє “я” переступила, аби сестрі допомогти.
Сестра моя вісім років тому заміж вийшла. Дуже ми із мамою проти того шлюбу були, надто не хороша слава за її кавалером тягнулась. Але хіба Наталя нас слухала? “Кохаю” і хоч що хочеш їй роби, а таки пішла за свого Григорія.
Прожила три роки у шлюбі. Хоча який там прожила, частіше у стаціонарі була з наслідками того кохання. Три рази і мій чоловік мусив утрутитись, але потім рукою махнув:
— Там поки сама не зрозуміє, нічим не допоможеш.
Зрозуміла моя сестра лиш тоді, як мало на той світ не потрапила. Таки повернулась до мами, але ж не сама. На той час у неї уже троє діточок було. Звісно ж годувала їх усіх і одягала мама зі своєї зарплатні учителя. Ну і я допомагала коли змогу мала.
Згодом стало зрозуміло, що грошей не вистачає. Чим старші дітки ставали, тим більшими були потреби. Зрештою, мама вирішила їхати за кордон, аби все ж допомогти сестрі моїй діток на ноги поставити.
Уже мама там півтора року. Працює дуже важко, бабуся, яку вона глядить, має важкий характер, та ще й мама мову поки не знає досконало. Таке я побачила, що аж плакала маму шкодуючи. Поросила її їхати додому, обіцяла допомагати їй.
— А Наталі хто допоможе? – дивиться мама на мене, – У тебе чоловік хороший, забезпечує гарно, живеш у достатку. Вірю, що і мені допомагали б ви, але ж Наталю він утримувати не буде і не повинен. А хто їй окрім мами рідної допоможе?
І тут, після того, як я відвідала маму, до сестри завітала. Мати рідна! Ледь не розплакалась коли побачила усе те. Ходить моя сестриця у речах брендових навіть коло хати і діти так само одягнені. То я статки маю, а дитині за дев’ятсот гривень в’єтнамки ніколи не придбаю, а сестра може і всім трьом.
А техніка у домі? У мене таке не стоїть. Комбайн кухонний, пральна машинка, духовка. Бідна моя мамусечко, чи ти заради цього от так трудишся? У сестри, бачте, принцип: “Краще один раз дороге придбати, ніж тричі дешеве”.
Поїхала мало не плачучи. З сестрою після всього і балакати не хочу. Я їй розповідаю, як там мамі важко, пояснюю, а та на мене дивиться поглядом порожнім. Каже:
— Мої діти ці речі носять і я їх ще у половину ціни продаю, бо зроблено якісно. Так чого ти з мене хочеш? Виходить та сама вартість, як і у звичайного, от тільки воно справді хороше а не дешевий непотріб, що розлазиться на ногах прямо. А техніка? Так вона ще до моєї старості прослужить, бо хороша. А нащо брати дешеву? Аби я більше на ремонти витратила, чи як?
Маму дуже шкода, а як їй допомогти поняття не маю. Якби кожна от така розумна гроші чужі витрачати, хоча б місяць спробувала їх заробити у тих умовах. Може тоді було б інше ставлення і береглось би, а не на в’єтнамки брендові витрачалось, би?
Мамі розповіла, та зітхнула гірко і каже, що сестра моя заслужила жити так, як вважає за потрібне. Мовляв після усього пережитого хай себе людиною відчує і мамі для цього нічого не шкода.
А мені маму свою шкода дуже. І як їй допомогти, як сестру напоумити?
Може підкаже хтось, що робити у такій ситуації?
Євгенія Р.
Головна картинка ілюстративна.
