fbpx
Перейти до вмісту

Мама прийшла на гостину в неділю, що вже було дивно, адже вона зазвичай у цей день працює – підміняє напарницю. Дивлюсь, що вона ніби як хвилюється, мнеться, от хоче людина щось сказати, а наважитись не може. Зрештою, таки підійшла. Почала здалеку і закрутила так, що я ще й винною себе повинна була б відчути, якби відмовила. От тільки, я вже не маленька і мене на жаль не узяти

Мама прийшла на гостину в неділю, що вже було дивно, адже вона зазвичай у цей день працює – підміняє напарницю. Дивлюсь, що вона ніби як хвилюється, мнеться, от хоче людина щось сказати, а наважитись не може. Зрештою, таки підійшла. Почала здалеку і закрутила так, що я ще й винною себе повинна була б відчути, якби відмовила. От тільки, я вже не маленька і мене на жаль не узяти.

У нашій сім’ї я старша дитина. Мама моя мала трьох чоловіків офіційних, я ж була донькою першого. Наскільки я зрозуміла, мама батьку зрадила і вони розлучились, хоча, все життя потім товаришували сім’ями. Думаю, що почуття у них були все ж, але простити тато не міг, а мама й не просила через гордість.

Маю я й сестру. Менша Ліда від мене на добрий десяток років, тож нас ні сестрами ні подругами назвати не можна. Та й жила я у той період коли вона росла із батьком, бачились ми рідко і практично не спілкувались – чужими були одна одній.

Нині мені під сорок. Так склалось життя, що я повторила долю матері і також йшла під вінець тричі, але не тому, що закохувалась часто, ні. Двоє перших моїх чоловік дуже рано пішли у засвіти.

Нині я живу у третьому шлюбі ми виховуємо трьох діточок. Павло у мене дуже хазяйновитий і активний чоловік. На місці сам не сидить і мені не дає. Ми у столиці вже кафе і два магазинчики маємо, хоча, могли б і не працювати зовсім.

Справа в тому, що наша сім’я має хороший дохід від трьох моїх квартир. Одну я від тата успадкувала, іншу від бабусі, а третю ми з другим чоловіком у кредит узяли, думали в ній жити, але не склалось. Ту трикімнатну я теж в оренду здаю.

Живемо ми в домі чоловіка мого, що за містом. За ці роки розбудувались, прямо будинок мрії зробили і сад з басейном тут і зона відпочинку. То наша фортеця і місце сили.

А от у сестри моєї і мами справи йдуть не надто добре. Мама моя з останнім чоловіком своїм надумала також бізнесом зайнятись. Я її відмовляла, бо добре бачила, що вітчим до тієї справи геть не підходить, але ж хто слухав.

Залізли вони у такі борги, що ще й я пару тисяч за них віддавала. Нині обоє працюють за спеціальністю і про бізнес не згадують. Звісно, що я гарно мамі допомагаю, адже маю змогу. Та й мама вона мені хай і зробила помилок багато у молодості.

Сестра заміжня, нині в декреті. Чоловіка вона собі обрала як на мене, не надто хорошого, бо Петро той без материної згоди і кроку не ступить. Живуть вони біля Лідиної свекрухи і сестра дуже жаліється на ту жінку.

А тиждень тому до мене на гостину мама завітала. Бачила я що вона сама не своя ходить. Зрештою почала:

— Лесю, ти знаєш як важко твоїй сестрі нині. Чула що сваха там витворяє? Послухай, доню: у тебе три квартири є, ну віддай ти одну сестрі. Хоча б оту, найменшу, однокімнатну. Тобі у житті поталанило, маєш аж зайве, а у неї не склалось. Сил немає слухати, що та її свекруха робить, а ти могла б її урятувати.

Не очікувано, дуже не очікувано те прозвучало. Звісно, про ситуацію сестри я була в курсі. Змирилась навіть з тим, що мама з тих грошей що я їй на витрати даю і сестрі допомагає. Але, одне діло п’ять тисяч гривень у місяць, а друге – квартира. Інша вагова категорія.

— Мам, ну ти чого? Ти мене вибач, ми сім’я, але цього не робитиму. У мене діти ростуть буде те житло кому із них. Та й у мене ще трикімнатна на виплаті, я ж з оренди щомісячні внески і виплачую, ти ж знаєш. Та й не ті у нас статки, аби квартири дарувати.

— Не ті статки? – хмикнула мама озирнувшись, – Ну, ну! Бачу, що бідуєте і останній шмат хліба доїдаєте. Мене завжди цікавило, у який то момент разом із багатством у людей замовкає совість. Тепер все бачу. Ну пробачте, бариня, що ми бідні, до вас свої негаразди дрібні принесли. У вас же важливіші – кредит. З чого ж його платити, як не зі старенької хрущівки, так?

Пішла мама зі сльозами на очах, а я ще довго не могла від тієї розмови оговтатись. Розповіла чоловіку, він лиш головою похитав і сказав, що усіх не врятуєш, а сестра моя, якби хотіла, то вже б давно від чоловіка свого пішла. Тим паче, ми б їй допомогли і з роботою і з грошима на перший час. А так, напевне, їй так жити подобається, бо ж нічого не міняє.

Ходжу тиждень сама не своя. Усе слова матері і чоловіка в голові прокручую.

Так хто з них правий? Мені дійсно статки совість замовкнути примусили, чи все ж справа не в мені, а в сестрі?

От ви, як вчинили на моєму місці?

14,11,2023

Головна картинка ілюстративна.

Позначки:

You cannot copy content of this page