fbpx

Мені було сидіти і не їхати додому ще й без попередження. Так гарно мені донька все розповідала, так гарно все показувала, що я й щаслива. А приїхала додому, та як побачила реальну картину, то мало не посивіла

Мені було сидіти і не їхати додому ще й без попередження. Так гарно мені донька все розповідала, так гарно все показувала, що я й щаслива. А приїхала додому, та як побачила реальну картину, то мало не посивіла.

Я за кордоном уже десять років. Поїхала одразу після того, як чоловіка мого не стало. Я ж не працювала усе життя, бо він проти був. Дмитро гарно заробляв, то вистачало нам на все. А він любив аби вдома його очікувала смачна вечеря, гарна дружина, чистий дім і щасливі дитина.

Так воно й було, аж доки мого Дмитра раптом не стало. Врапт я сама із донькою залишилась. ну місяць, ну два ще більш-менш протягла. Пробувала на роботу влаштуватись, але вже й вік не той і навичок немає. Тож єдиною моєю дорогою були заробітки. Мене тут ні про стаж, ні про освіту не запитували. Показали де підгузки і ще й платять за те, що їх міняю.

Робота важка, тут мене зрозуміє тільки той, хто так само трудиться. Але я ж сюди приїхала заради доньки. Вона й вивчилась за цей час і заміж вийшла. Яка ж я горда була коли змогла оплатити весілля її мрії. та й освіта в неї гідна – юрист.

Жити молодих я у свій дім спочатку впустила, а згодом вони і власний придбали. Невелика хатина у якій капітальний ремонт потрібен. Доки донька працювала, то вони більш-менш тягнули всі роботи, а як тільки в декрет пішла, так усе й стало.

Алла зателефонувала тоді вперше і попросила невелику суму. Сказала, що не вистачило на сантехніку у ванну кімнату. Я все що просили передала, згодом запитала, чи зробили, а вона так гордо каже, що чоловік її уже все поставив і навіть наймати нікого не довелось. Мовляв у Павла її руки золоті і він до роботи дуже беручкий.

Десь із рік я їм із кожної зарплати по п’ятсот євро пересилала. Зять робив ремонт, донька показувала мені результати. Я була за неї щаслива, адже мати хорошого чоловіка, то й мати гарну долю. Та й із руками, та ще й золотими, зараз. погодьтесь, не кожен є.

Краще б я ото не надумала на тих кілька днів додому приїхати. Донька сеньйори за якою я доглядаю саме до мами на гостину приїхала. Я в неї й відпросилась буквально на тиждень додому. Дуже вже скучила, та й онучку маленьку кортіло побачити.

Приїхала я в їхній дім і отетеріла.

Донька мені такі гарні картинки показувала, але виявилось вони ж були такими далекими од реальності. У ванній кімнаті все поцвіло. Уся та сантехніка що зять робив протікала прокапувала і була зроблена якось криво.

Ламінат у коридорі, той за який я пів міссяця спину гнула, здувся і хляпав під ногами. Підлога вся хвилями пішла і ходиш, ніби по трясовині. На нових меблях де ручки немає, де дверцят. А кухня – гіркі сльози. Таке враження, ніби узяли якісь шафи із різних комплектів і впхали в один ряд, настілки воно зроблено було погано.

Дивлюсь на доньку, запитую, як так, а вона дивиться і не бачить. Їй як не матеріали не хороші, так виробники винні. А от чоловік усе робить правильно акуратно і гарно.

Була я свідком, як він той ремонт робив. Виявляється, він нічого сам такого ніколи й не робив, а це вмикає відео і робить як там сказано. Не додивляється, каже що все зрозуміло і давай “клепати”. ну і виходить, як виходить.

Поїхала я під враженням назад. Місяць минув і знову дзвінок із проханням від доньки. Хоче зять плиткою двір вистелити, аби коляскою могла донька моя гуляти в будь-яку погоду. Оскільки там територія пристойна, то й гроші треба чималі.

От тут я й сказала, що більше на мене нічого розраховувати і я збиратиму копійку на ремонт власного житла. тут же зять і доня моя оживились і пообіцяли все зробити до мого приїзду, аби лиш було за що. Тобто я знову повинна гроші їм переслати.

Відтоді донька просила не раз і на отоплення і на стелю в кімнаті і на проводку. Може я й не права, але не хочі їм більше допомагати. Донька мало не плаче, бо ж дитина росте у хаті яка недороблена, а кімнату малій вони своїми силами його не зроблять, тому помочі просять.

І хочу допомогти і праці своєї шкода. Ну не дано це зятю, не дано.

А з іншого боку – їх усе влаштовує. та й зрештою, там дитинка маленька.

Може я оце дарма жалію ту копійку. Хай роблять, якщо їм усе добре?

Що порадите?

Жанна Р.

06.05,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page