Нас у сім’ї троє сестер, мені 36, старшій 41, наймолодшій 22. Найстарша вже дуже давно живе в Америці, за всі роки вдома була лише двічі, а останнім часом і дзвонити майже перестала.
Наймолодша закінчує університет і додому повертатися не планує. Бо що їй робити у Богом забутому селі?
Я живу і працюю у Києві, а це майже 600 кілометрів від рідного села, приїжджати додому часто теж не маю змоги, хоч і намагаюся щомісяця провідувати маму.
Мамі нашій 63 роки, батько покинув нашу родину понад десять років тому і де він зараз я не знаю. З того часу він ні разу не давався чути.
На батька у мене велика образа, бо з мамою він міг розійтися, але він фактично відмовився і від нас, своїх дітей. Якщо в житті ще випаде нагода побачитися, то я не знаю, чи віднайду в собі силу хоча б слово до нього мовити.
Ну а тепер про головне – мама постійно скаржиться на глибоку самотність. Вона добре розуміє, що Аня в Україну вже не повернеться. Її життя там – чоловік, діти, робота. Іра теж в село не повернеться, бо ще зовсім юна і лиш починає жити. А я, в розумінні мами, маю вернутися жити до неї, бо мені вже 36, а особисте життя не склалося поки.
Але 36 не 96. У мене ще є і бажання, і плани створити родину. Я працюю на класній роботі, яка мені до душі. Я винаймаю досить затишну і комфортну квартиру, я маю гарних друзів тут у столиці. Тут моє життя і попри всі виклики, я поки не хочу нічого змінювати.
То чому саме мене мама тягне в село? ніби відсутність власної сім’ї ставить на мені хрест. Якщо відверто, то мене це неприємно вразило. Мені здавалося, що мама мала б бути обома руками за те, щоб я шукала соє щастя, а не перебиралася до неї в село, де я точно не зможу реалізуватися.
Я запропонувала мамі переїхати до мене, але вона поки проти. Каже, що таке велике місто у її віці тяжко полюбити і прижитися в ньому. Але хай думає! Бо що я можу їй ще запропонувати? Мені здається, що такий варіант – оптимальний, сподіваюся, що вона погодиться, хоч і розумію, що мені буде непросто.
Я ж не можу змусити когось бути щасливим, хоч і знаю, що самотність то дуже непросто.
Чи я не права?
