– Мені не цікаво, – промовив сухо. – Гроші залишу на столі, речі зберу і піду. Мене не шукай і взагалі, уяви, що мене не існувало. А вона навіть не встигла сказати, що діточок буде двоє
Вона одразу зателефонувала, щойно впевнилась стовідсотково:
– Привіт.
– Привіт.
– Я при надії – защебетала радісно. – Я щойно з кабінету уявляєш наше щастя буде…
– Мені не цікаво! – мовив сухо – Гроші на процедуру залишу на столі. Про мене забудь.
– Знай, я не зроблю цього. То гріх тим паче що…
– Мені не цікаво… – і вимкнув телефон
Через 7 місяців у жінки при надії розсипались апельсини. Вона намагалася їх зібрати, але то було просто неможливо в її стані. Хоч плач.
– Давайте я допоможу. – почула
– Спасибі вам велике!
– А де чоловік?
– Нема в мене його.
Минуло 7 років. Він втомився. Його дістала завжди невдоволена дружина і додому він не хотів. Знов звернув до скверу і сів на порожню лавочку. « – Хоч з дому тікай. Знов буде грошей вимагати. А я порожній. Геть позичати вже ніхто не хоче.»
Аж врапт, повз нього пробігли 2 хлопчики близнюки. Схожі на нього, мов дзеркальне відображення.
І він згадав її. І все, що тоді наговорив, і як утік навіть, не попрощавшись . Він би зараз все віддав, аби її повернути. Таких, як вона більше не існує. Тільки зараз зрозумів, що й досі її кохає.
– Хлопчики, підемо додому. – тут він почув її голос.
– Марина? – стояв, не вірячи своїм очам.
– Привіт.
– Це мої діти! – мовив щасливо. – Ти не зробила нічого ти…
– Ні, вони не твої. – мовила сухо
– Тату, – радісно закричали хлопчики, і кинулися в його сторону (він відразу відчув прилив радості і щастя), але вони пробігли повз і обійняли чужого чоловіка. – А ми тебе чекали. У Тараса велосипед зламався, а ми вдвох відремонтували. Як ти вчив.
– Це хто? – запитав чоловік дивлячись йому в очі.
– Я просто питав, як пройти до магазину, – мовив знітившись.
– Он, там магазин, мовив один із малих, – він і не розумів – щойно його рідний батько вдруге від них відмовився.
Текст підготували – intermarium.news
Головне фото – firestock.ru
