Моя мама вийшла заміж. Начебто і порадіти треба, але її чоловікові 35 років тоді було, молодший від мами на 10 років і старший від мене на 10 років!
Як він до нас переїхав, мене «попросили» переїхати. Я почала на розміні квартири наполягати – вона нам з мамою в рівних частках належить, від тата залишилася.
– Тобі не соромно мати рідну гнати? – посміхаючись питав у мене Ігор, мамин тоді ще заоицяльник.
– А тобі не соромно, на квартирі одружуватися? – парирувала я.
Не просто так він мені не подобався: поки мама на роботі, він до мене клинки підбивав. Пропонував маму вижити, і у неї її половину квартири відняти. Я з обуренням відмовлялася, плануючи здати його мамі. Але він встиг раніше.
Він сам забрав маму з роботи, на татовій машині, і наплів їй, що я до нього пристаю. Мама з порога на мене напосіла:
– Вертихвістка! Дитину незрозуміло від кого на світ привела, мені на шию дитину повісила, а зараз так мені дякуєш? До чоловіка мого лізеш? Збирайтеся і йдіть геть звідси!
Ми з донькою нікуди не пішли – це і моя квартира теж. Але атмосфера в домі загострилася до краю: Ігор не давав мені проходу, налаштовуючи маму проти мене.
Коли вони одружилися, то Ігор почав умовляти маму переписати на нього її половину квартири. Аргументуючи це тим, що побоюється за мамине життя:
– Твоя дочка на мене око поклала, а ти сама знаєш, на що здатна закохана жінка. – говорив він мамі.
Я вирішила не чекати кінця цього цирку і запропонувала матері продати квартиру, а гроші поділити. Дві однокімнатних можна було б купити. Вона не погоджувалася, заявляючи, що це її квартира, що батько повинен був написати на неї заповіт, що я його сховала від неї. Я сміялася:
– Мамо, ми не в Америці живемо, ти серіалів надивилася. У нас, якщо людина написала заповіт, то його копія зберігається у нотаріуса.
Але тут Ігор щось обміркував і вирішив умовити маму про продаж. Його можна зрозуміти: або він буде чекати багато років, щоб стати вдівцем, а зараз мамі 45, щоб успадкувати від неї половину половини квартири, або куплена квартира буде вважатися спільно нажитим майном.
Батькова квартира була продана, ми роз’їхалися. і я зітхнула з полегшенням. Якщо мамі він так подобається, то і хай живе з ним, мені яке діло.
Ігор розлучився з мамою через рік. Він витратив з нею всі татові накопичення, заклав усе мамине золото по ломбардах і розлучився, поділивши квартиру. Маминих грошей вистачало лише на кімнату на околиці, тоді вона прийшла до мене в дім.
Я працювала, дитина ходила в садок, ми по-тихеньку робили ремонт і обживалися, обростаючи меблями.
Мама прийшла до мене не просто так. З її слів, в тому, що вона на вулиці, винна я. Адже це була моя ідея продати квартиру. Насамперед вона почала шукати сліди присутності її Ігоря в моїй квартирі:
– Де він? Признавайся, він через тебе мене кинув?
Я покрутила пальцем біля скроні:
– Мамо, ти вийшла заміж за чоловіка, які від початку думав лише про твоє майно, а не про тебе. Чим думала? Хоча, можеш не говорити – і так ясно. Немає його тут, він мені ніколи не подобався, на чолі в нього написано «шаxpай».
План у мами такий: я продаю свою квартиру, вона додає мені свої кошти і ми беремо іпотеку на моє ім’я, і живемо дружно в купленій квартирі.
– Навіщо? Щоб у тебе з’явився yjdbq «Ігор»? Хоча ні, знаєш як буде: Ігор дізнається про те, що у тебе знову є що ділити, прийде і впаде до тебе в ніжки, прощення випросить і все повториться. Воно мені треба? Візьми собі студію, гроші на перший внесок у тебе є, зарплата у тебе хороша, кредитна історія – xeljdf, банк точно схвалить.
Мама на мене образилася – як так, я їй відмовила у продажі моєї квартири.
Квартиру вона не купила – помирилася з Ігорем, який допоміг матері розтринькати її частину грошей за продану при розлученні квартиру і знову зник.
Вона знову прийшла до мене, тільки вже без грошей.
Ось є ж такі люди, яких життя нічому не вчить. Другий раз на ті ж граблі по імені «Ігор», це явно перебір для моєї явно не юної мами.
Я домовилася з бабусею, маминою свекрухою, та погодилася дати притулок моїй мамі, відразу її попередивши:
– На квартиру навіть не розраховуй, внучці залишу.
Зараз мама живе «щасливо» зі своєю свекрухою. Так само «щасливо», як жила я в одній квартирі з її “чоловіком”. Кожен має те, що заслужив.
Фото ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
