Я з провінційного містечка і все життя мріяла переїхати у столицю. Зробила все можливе заради того, щоб втілити свої мрії в реальність. Я розуміла, що у батьків не буде коштів, щоб оплатити навчання в університеті, тому вчилася дуже старанно, щоб вступити на безкоштовне відділення. Після випускного я змогла без проблем здати вступні іспити і стала студенткою столичного ВНЗ. Так почалося моє нове життя.
Я явно відрізнялася і своїм зовнішнім виглядом, і наївністю від столичних дівчат. Можливо, саме завдяки цьому в мене і закохався перший хлопець на факультеті. Як він потім зізнався, я його заінтригувала. Упадав за мною дуже красиво: квіти, дорогі подарунки, ресторани. Звичайно, я відповіла взаємністю і через деякий час ми орендували квартиру і почали жити разом. Я з великим задоволенням перевозила свої скромні пожитки з гуртожитку до просторої квартири в центрі міста.
Перед знайомством з батьками, виявилося, що я не зовсім підходжу до їхнього кола спілкування, тому мене довелося трохи «тюнінгувати». Я провела не одну годину в салоні краси, щоб зовні відповідати всім критеріям. Та що там брови і губи, мені навіть курси з етикету довелося відвідати. Тоді, закохане дівчисько в мені, думало, що це так і повинно бути. Я була невпевнена в собі і вважала, що мій коханий мені таким чином допомагає стати кращою, ніж я є. Але всі старання виявилися марними. Сім’я мого хлопця, як тільки почула, звідки я приїхала, відразу не схвалила вибір свого сина.
Добре, що він мав свою голову на плечах. На мій двадцять перший день народження чоловік зробив мені пропозицію. Ну, хто б від такого відмовився на моєму місці? Звичайно я погодилася, і вже на наступний день побігла в салон за весільною сукнею. Ми зробили скромну церемонію і почали будувати сімейні стосунки.
До слова, відразу після казки я опинилася в болоті в прямому сенсі цього слова. Після одруження мого романтичного чоловіка наче підмінили. Я навіть туалет відвідувала з його дозволу. Мені заборонялося ходити вдома в халаті і тапочках, як всі нормальні люди. Я повинна була прокидатися раніше від чоловіка і наводити марафет, щоб він зранку бачив перед собою красиву картинку. Моє терпіння остаточно луснуло, коли чоловік сказав про те, що забороняє мені візити до батьків, бо це погано впливає на мою поведінку. Ось тобі і золота клітка.
Я вирішила для себе, що не можу жити так більше і сказала чоловікові про те, що хочу розлучення. І тут почалося! Він склав цілий список коштів, витрачених на мене. В цей рахунок був вписаний навіть проїзд до університету. Що вже говорити про одяг, салони краси та інше. Чоловік поставив мене перед фактом: або я повертаю все до копійки, або ні про яке розлучення і мови бути не може! Як вийти з цієї ситуації? Як розлучитися і назавжди забути про таку недосім’ю?
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
