У нас із чоловіком двоє дітей. Старший тоді ходив у перший клас, а молодшому було лише три з половиною роки. Коли старший син був маленьким, я все встигала: працювала, і всю домашню роботу встигала робити. А от з двома дітьми я нічого не встигала. До того ж менший усі шмарклі апчхи додому носить. Тільки піде до садка, як уже ввечері готовий. Про яку роботу може бути мова.
І тут, через якийсь час я помітила, що мій чоловік став ставитись до мене зовсім інакше. Він постійно став дорікати мені за те, що я витрачаю дуже багато грошей. Потім він почав дорікати мені за те, що я купую новий одяг дітям, навіть, якщо то й були справді потрібні речі.
Він припинив давати мені свою зарплатню, сказав, що покаже, як треба заощаджувати. Дітям почав купувати найдешевший одяг, а мені взагалі перестав купувати щось. Але чоловік заощаджувати на собі не захотів. Він продовжував купувати собі гарний одяг. Не шкодував він грошей і на своє хобі: авто. А це дуже дороге задоволення: усі ці дорогі чохли якісь запчастини, диски.
Коли чоловік купив собі якийсь новий аксесуар до авто і сказав, що не має грошей на покупку нових черевиків для меншого сина, то я не витримала. Влаштувала сцену, сказала чоловікові все, що я про нього думаю.
Чоловік мовчати не став. Він дорікнув мені, що я взагалі сиджу вдома, тому мені взагалі гріх щось говорити, а він заробляє, от і витрачає на свій розсуд.
Я вирішила, що треба терміново шукати собі роботу. Але знайти її мені було дуже важко. Річ у тім, що коли я казала, що маю двох маленьких дітей, то мені відразу ж відмовляли у працевлаштуванні. Коли я розповіла про це чоловікові, то він мені не поспівчував, а навпаки посміхнувся зверхньо і сказав, що я можу бути тільки прибиральницею у такому випадку.
І знаєте, я пішла прибирати офіси неподалік. три години робочого часу вдень і зарплатня досить таки не погана. Я ще й підробіток узяла – прибирала вдома у кількох дівчат, що там працювали. Ні на що не жалілась і не просила в чоловіка ні копієчки.
Згодом наші відносини геть розладнались і то не можна було назвати сім’єю, я повернулась до тата в квартиру. Він зрадів несказанно, оскільки після того, як мама в засвіти пішла йому було сумно самому.
Тепер я в тій же фірмі працюю бухгалтером на повну ставку і веду ще кілька дочірніх компаній. Дівчата, мої співробітниці, коли дізнались про мою освіту настояли на тому щоби я з прибиральниці перейшла до них у штат. Заробляю я пристойно, навіть як на нинішні часи. з дітьми мені тато в усьому допомагає. за що я йому до скону вдячна буду.
А от у мого чоловіка справи кепські. Нещодавно свекруха телефонувала – улюблене авто в яке він вкладався більше ніж у сім’ю, мало на той світ його не забрало. Груда металу забрала у нього здатність ходити і тепер лиш вони удвох про нас згадали.
— Ніночко, він тато твоїх дітей. Сама не хочеш, то хай хоч хлопчики його навідують. Він же колись про вас піклувався.
Можливо так і не можна, але я сіла і спробувала згадати, скільки ж часу він про нас піклувався. Виходило, що з першим сином я сама себе забезпечувала бо в декрет не йшла, а з другим його аж на три місяці вистачило. Я переказала свекрусі колишній рівно двадцять дві тисячі і сказала, що віднині ні я ні мої діти їм нічого не винні. А тато для дітей? Моєму батьку лиш п’ятдесят, думаю, що дідуст для моїх дітей кращий приклад у житті ніж рідний татусик. Хіба не так?
15,06,2023
Головна картинка ілюстративна.
