fbpx
Історії з життя
— Ми сподівалися, що ти ніколи про це не дізнаєшся. – заявили мені батьки, після того, як я показала їм документи на своє всиновлення. У голові не вкладається: все моє життя не є правдою. Як мені тепер з цими людьми бути? Хто вони мені такі? Чому казали неправду так довго?

Я росла в прекрасній сім’ї, у мене були люблячі батьки. Кожні вихідні ми їздили в парк або на атракціони. Я відвідувала багато різних гуртків: балет, малювання, плавання. Я ні в чому не потребувала, у мене було все, що хотіла. Але одного мені не вистачало, я була єдиною дитиною в сім’ї, і кожен новий рік просила у Діда Мороза сестричку або братика. Але дива так і не відбулося.

У 17 років я закінчила школу і збиралася вступити до медучилища. І ось перед самим вступом батьки вирішили переїхати в інше місто. Для мене це було несподівано, все життя, проживши тут, раптом спонтанний переїзд. На мої питання, навіщо переїжджати, мама відповіла, що тата підвищили, а офіс знаходиться в іншому місті. У медичне училище я все ж пішла, тільки в іншому місті. Відучившись, я влаштувалася працювати медсестрою швидкої допомоги.

Одного разу ми їхали на виклик. Приїхавши на місце виклику, надали першу допомогу і відвезли в стаціонар. Через добу молодик отямився. Після виписки дізнався, де знайти його рятівницю. І ось цей хлопець прийшов до мене. Його звали Віталік. Він був зі звичайної сім’ї, працював будівельником. У той день, робив дах, невдало закріпив канат і полетів униз. Сказав, якщо б не я, то невідомо чи вижив би він взагалі.

Віталік попросив мене в знак подяки піти з ним в кіно. Відмовитися з мого боку було не гарно, і я пішла. Так у мене з’явився хлопець. Незабаром я познайомила його з моїми батьками. Мама з татом моє рішення схвалили і через рік ми з Віталіком зіграли весілля. Зняли двокімнатну квартиру і почали жити удвох, окремо від батьків. На моє прохання Віталік знайшов іншу, більш безпечну роботу.

Незабаром у нас з’явилася дитина, дівчинка Ангеліна. Батьки часто відвідували свою внучку, дарували подарунки, брали її на вихідні. І ось одного разу я дізналася, що мама возила Ангеліну на УЗД. На питання, навіщо мені нічого не сказали, батьки відповіли, що просто хотіли переконатися, що все з онукою в порядку. Мені це все здалося підозрілим, навіщо везти здорову дитину на УЗД і в такому маленькому віці. І я почала шукати відповідь. Спочатку я думала, що у мене або у батьків були якісь вади, і вони ретельно намагалися приховати це, але навіщо? Загалом, до істини докопувалася я цілий рік. І в результаті знайшла у батьків документ про моє удочеріння.

У мене земля з-під ніг пішла, 27 років я жила і не знала, що не рідна. Пред’явила цей документ батькам, вони переглянулись і сказали:

— Ми сподівалися, що ти ніколи про це не дізнаєшся.

Я з’ясувала, що удочерили мене в 10 місяців, у моєї біологічної мами були вроджені негаразди зі здоров’ям, їм казали, що це передається по роду, тому вони і зробили УЗД Ангеліні. Ще у мене була сестра, і одного разу дізнавшись, що вона живе в нашому рідному місті, батьки вирішили переїхати. У мене не вкладалося все в голові. Чому вони не сказали відразу, що я їм не рідна?

Можливо, я б знайшла сестру, про яку з дитинства мріяла. Батьки мене просто як річ привласнили і не дали обрати, що для мене важливо. Вони дивлячись в очі казали мені неправду все моє життя. Ось і як мені тепер з ними спілкуватися? Робити вигляд, що нічого не сталося? Але ж це не так. Сталося те, що все моє життя виявилася неправдою і більше жодному їхньому слову я не повірю.

Головна картинка – pexels.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

You cannot copy content of this page