Ми з Тарасом обговорили все і вирішили, що нам обом потрібне весілля. Так, хай мені і за 35 але я хочу білу сукню і вельйон, а ще перший танок молодят і оте хвилювання неймовірного під час вінчання. Однак, мама моя виступила категорично проти нашої ідеї. Каже, що я узагалі не повинна виходити за Тараса заміж удруге. А тут ще й весілля робити.
З Тарасом ми одружились ще тоді, як були дуже молодими. Обоє студенти, кохання накрило з головою. Жили спочатку у моїх батьків, потім у його, а згодом стали орендувати житло.
Романтика романтикою, але коли на світ з’явилась наша донька, а мій чоловік як не в інституті, так на роботі, то зустрічала я його зовсім не посмішкою. Два студенти, орендоване житло, мале дитя. Наш шлюб протримався рівно три роки і якраз, коли нам вручали дипломи, разом із ним ми отримали і свідоцтво про розлучення.
Тоді ми із ним розійшлись спокійно, важко було нашим сім’ям. Щось між нашими мамами відбулось, чи то надто вони сильно захищали дітей, чи що, але зчинилась там у них буря справжня.
Речі ділили, килими, меблі. Ще зо два роки вигадували одна одній щось, навіщось дзвонили і наговорили багато зайвого.
Наша ж донечка росла, я працювала, Тарас допомагав і брав активну участь у вихованні малої. Згодом, мені запропонували роботу в Англії і я погодилась. Софійку із дозволу Тараса, я забрала із собою. Спілкування тата і доньки перемістилось у телефон. Однак і так він був частиною її життя. Не забував і намагався приїздити частіше.
Про те, як складалось особисте життя мого колишнього я нічого не знала. Ми перекидались кількома загальними фразами і в основному наше коло інтересів обмежувалось спільною дитиною. У мене ж головним у житті була кар’єра.
А рік тому я повернулась, нас із донькою зустрічав Тарас. Поруч із ним була якась дівчина, я привіталась, але вона лиш поглянула на мене зверхньо. Було видно, що їй неприємно знаходитись поряд із нами. Зрештою, коли ми їхали і Софійка весело розповідала про те, як ми жили за кордоном, та дівчина узагалі розплакалась, попросила спинити машину і вийшла. Тарас побіг за нею, але вона щось почала горланити і він не став слухати, сів і відвіз нас додому.
Уже коли він знову зробив мені пропозицію, я дізналась, що то була його наречена. Вони вже й дату весілля призначили не могли дійти згоди тільки в одному – Софійка. Та панянка не хотіла, аби Тарас із нею спілкувався, а він не погоджувався.
У нас із колишнім закрутилось, якось дуже швидко все. Не знаю, як це назвати, чи то ми виросли, порозумнішали, а може розлучення було помилкою. Знаю лиш те, що ми ніби ніколи і не розходились. Нам добре разом, спокійно, весело. Питання фінансів відпало, жити також є де, дитина виросла. Тепер тільки ми і Софійка, яка на сьомому небі від щастя.
Коли Тарас мені зробив пропозицію, ми разом вирішили, що знову хочемо весілля, тільки цього разу свідомого, справжнього. Нам важливо зібрати друзів наших і рідних. Людей, які розділять нашу радість, будуть радіти за наш щиро.
Коли ж я мамі свої розповіла про те, що ми запланували, вона мало свідомості не втратила. Волала, що я роблю помилку, що повинна спочатку пожити з цим Тарасом. Почала говорити, що добре пам’ятає, чого ми розлучились і що у нього за сім’я.
— Вийдеш за нього знову, вважай, що матері у тебе немає. Після всього того, що я через цей шлюб пережила, після всього того, що та сім’я нам зробила, ти знову за нього йдеш? Обирай, або я, або вони.
Мені прикро і гірко від розуміння того, що у день мого весілля матері не буде поруч. Вона телефонує ледь не щодня, плаче, каже, що я роблю помилку. Просить одуматись, а ще апелює до того, що Тарас у своєму віці і досі не одружився:
— Чи пішла б ти від нього тоді, якби він був хорошим чоловіком? Чого він і досі не одружений? Подумай, не руйнуй свою долю вдруге.
З Тараса я таки вийду, бо бачу ситуацію геть із іншого боку. А от своєї мами я зрозуміти ніяк не можу. Навіщо ця принциповість? До чого вона?
От скажіть, хіба б ви не раділи за свою дитину? Чому вона так зі мною?
14,09,2023
Головна картинка ілюстративна.
