Розмова між подружжям:
— Чуєш, люба, я здається, дозрів!
— Що? До чого дозрів? — перекрикуючи шум пилососа, спитала Маргарита.
— Я ось думав, думав і вирішив, що вже час, — додав він.
Маргарита вимкнула пилосос, щоб краще чути чоловіка. Він сидів у вбиральні і прочинив двері, щоб його було краще чути.
— Ну? Якщо ти вирішив, що настав час складати свій одяг у шафу, а не розкидати де завгодно, то я дуже рада. Чи ти дозрів до того, що не треба розкидати шкарпетки по всьому дому? То я зрадію вдвічі більше. А може, ти зрозумів, що після того як прокидаєшся, потрібно застелити своє ліжко?
— Тобі тільки б жартувати! Я, між іншим, хотів поговорити про важливі речі, а ти посмюшся з мене.
Але я не жартувала, подумала Маргарита.
— Говори, що хотів сказати, — спокійно попросила жінка.
— Нам час подумати про дитину. Тепер я готовий до цього. Пам’ятаєш, ти три роки тому на Новий Рік загадала бажання, щоб у нас незабаром з’явився первісток. Ми тоді ще погаркалися, бо я сказав, ну погарячкував трохи. Так от, зараз я повністю готовий.
— Ти в цьому впевнений? — таємничо посміхаючись у душі, спитала Маргарита.
— Якщо б не був готовий, то я б про це навіть не заїкався!
— Та ну! А я вже подумала, ти дозрів до того, що після себе потрібно змивати воду. До речі, не забудь натиснути кнопку змиву.
Почувся звук дзюрчання води. Сердитий чоловік увійшов у спальню.
— Чому ти смієшся?
— Хіба я сміюся? Я просто вважаю, що двох хвилин роздумів на білому троні недостатньо для того, щоб твердо вирішити, що хочеш стати батьком.
— Але я хочу дитину, — не вгавав чоловік, — хочу свого спадкоємця. Щоб у нього були блакитні очі, як у мене, щоб він біг зустрічати мене з роботи та вигукував: «Тато, татко!» Я тільки зараз зрозумів, як це насправді чудово.
— Що на тебе найшло? — здивовано спитала Маргарита. — А, все зрозуміло, — сказала вона, побачивши на телефоні чоловіка якесь відео з милим малюком, яке він дивився, поки сидів у вбиральні.
— Ну а що? Дивись, як він мило повзе. Уяви, як буде приємно за ним спостерігати, за нашим синочком.
— Милий, але ж ти хочеш дитину просто для того, щоб вона була. Ти будеш показувати фотографії та відео нашого малюка друзям і хвалитися, який він у тебе милий, а сам приділятимеш йому від сили п’ять хвилин на день, показуючи смішні мармизки над ліжечком. Всі інші турботи ляжуть на мене: це мені доведеться не спати довгими ночами і міняти йому підгузки. Ти якнайшвидше тікатимеш на роботу, а я слухатиму його лемент і намагатимусь всіма можливими способами його заспокоїти. Проте коли він виросте, ти гордо говоритимеш, що виховав прекрасного сина!
Чоловік трохи знітився. Він вимкнув відео на телефоні.
— А ти вмієш підбадьорити та підняти настрій. Я до тебе з радісною новиною, а ти, як завжди, берешся за старе. Я все одно хочу дитину!
— Звичайно, хочеш. І я вже пояснила, чому. Та я більше не горю таким бажанням.
— Що справді? — розгублено спитав чоловік. — Але раніше ти завжди мріяла про дитину.
— Якщо чесно, живучи з тобою, я вже приблизно зрозуміла, що таке дитина.
Чоловіка сильно засмутили ці слова і вся ця ситуація загалом.
— Я думав, ти зрадієш.
— Давай відкладемо цю розмову років так на десять? Що скажеш?
Чоловік неохоче погодився.
— Ну гаразд. Але глянь, як мило все ж таки повзе! — посміхнувся чоловік, показуючи дружині відео.
Фото ілюстративне.
