Я вже 15 років, як заміжня. У нас двоє дітей, свій будинок за містом. У нас в родині є традиція – по суботах ми відвозимо дітей до свекрухи і відпочиваємо удвох з чоловіком, насолоджуємося спілкуванням. Я вважаю, що не можна віддаватися повністю дітям, потрібно приділяти час і собі, і чоловікові.
Як подивишся, деякі матусі не відходять від своїх дітей ні на хвилину. Діти підростають, а вони все так же продовжують завжди перебувати поруч, часом забуваючи, що є ще й чоловік. До речі, у нас досі чудові стосунки з чоловіком. Можливо, через те, що я завжди знаходжу час для нього, дорожу ним.
На минулих вихідних, моя свекруха, з якою у мене, як я вважала, дружні відносини, просто приголомшила мене. Як з’ясувалося, вона вирішила поговорити зі мною про «необхідне». Свекруха, виявляється, вже давно хотіла мені сказати, що я зовсім знахабніла, так як часто прошу її про допомогу. Виходить, посидіти з онуками раз в тиждень – це багато? Мені хотілося просто розплакатися. Вона розмовляла зі мною в такій формі, як ніби її підмінили.
Я не очікувала від неї такого. Ми з нею не ворогували ніколи. Вона, виходить, збирала негатив і незадоволення і нарешті виговоритися.
Ну як після таких слів можна спілкуватися з нею? Ми вже стільки років з її сином разом. Навіщо псувати відносини? Я навіть чоловікові ще не розповіла про цю розмову. Не знаю, як він поставиться. У них якось і без цього відносини зіпсувалися останнім часом. А я спілкувалася весь час. Що могло статися? Не розумію я її. Адже старість не за горами, у неї інших родичів, крім сина і онуків, немає.
Як ви вважаєте, посидіти з онуками на вихідних – це зловживання допомогою?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка ілюстративна – pexels.
