Нарешті і сімейний прийшла. Добре, що не так далеко від нас проживає, то й забігла перед роботою. Оглянула малу, заспокоїла мене і виписала довжелезий список того, що потрібно було придбати. Я одразу ж маму набрала, адже вона у сусідньому будинку живе. розповіла все, попросила допомогти, однак її відповідь мене і здивувала і обурила водночас.
Я вийшла заміж п’ять років тому. Ми із чоловіком проживаємо зовсім поруч, тому коли постало питання де саме ми будемо жити, вирішили що у нього.
Мамам моя була проти такого. За її словами, краще б було здавати в оренду однокімнатну квартиру чоловіка, а от жити у неї – в трикімнатній. Ми не погодились звісно. Мама чомусь це сприйняла, як особисту образу. Бачте, їй було дуже прикро, що я вирішила жити коло свекрухи (мама мого чоловіка у тому ж під’їзді де знаходилась квартира чоловіка проживає). Я намагалась їй щось пояснити, але вона і слухати не бажала. Для неї все було зрозуміло – я ї зрадила і все.
Минуло багато років, але мама своєї думки не змінила. Навіть поява онуки не розтопила кригу наших відносин. Одне те, що мама чоловіка може до нас заскочити у будь-яку мить, навіть у домашніх капцях, для мами дуже велика неприємність.
Того дня моя донечка занедужала. Я викликала сімейного, вона прийшла майже одразу, адже проживає теж недалеко. Оглянула малу і виписала все необхідне, аби дитина була здорова. Я провела її і набрала маму, адже чоловік і свекруха на роботі були. Банально не було кому в аптеку збігати.
Мама вже кілька років як на пенсії. Я думала, що вона одразу прийде допомагати. Мама мене вислухала хмикнула і заявила, що якби я поруч жила такої ситуації не було б, а оскільки я сама вирішила її покинути, то нічого й волати про допомогу. Вона мені сказала, щоб я дитину з собою взяла. Все одно аптека знаходиться недалеко від будинку. На останок додала, що нічого не станеться за двадцять хвилин і свіже повітря корисне всім.
Мене виручила сусідка. Пані у віці і ледь сама ходить, але все необхідне мені придбала. Навіть супу мені каструлю принесла, аби я поїла, бо ж бачила, що дитина вередує і мені явно не до того, аби самій поїсти.
Моя донька здорова уже, а мама поводиться так, ніби й не сталось нічого такого. нещодавно у гості зайти хотіла, але я сказала що зайняти і банально не відчинила двері.
Чоловік і свекруха просять не гарячкувати і не псувати стосунки з мамо. говорять, що яка б не була, а вона моя мама і просто ніяких ілюзій щодо неї не мати.
А я й не уявляю. як в очі їй погляну. Ну хіба вона після цього мама?
А ви б змогли з мамою балакати після такого?
28,04,2023
Головна картинка ілюстративна.
