— Це було востаннє, я тобі обіцяю! — шепотіла Настя, міцно притискаючись до хлопця. Той стояв опустивши руки, і навіть не збирався обіймати заплакану дівчину. — Ти мені віриш? Віриш?
— Ні, — спокійно відповів Гнат, досить грубо відштовхнув дівчину і відкрив вхідні двері. — Тобі тут більше нічого робити, йди додому. — Настя не заспокоювалася, клялася у вічній любові, поки не побачила обличчя сусідки, яка обожнювала пліткувати.
— Та закрий ти ці двері і давай поговоримо спокійно! — злилася дівчина. Все йшло не за планом. — Навіщо влаштовувати цю виставу для сусідів!
— А ти і не влаштовуй, — знизав плечима господар квартири. — Просто йди, я більше не збираюся з тобою розмовляти. Як і вислуховувати всю ту нісенітницю, яку ти мені збираєшся розповісти.
— Гнате!
— Я зібрав усі твої речі і відвіз до твоєї матері. Більше нас нічого не пов’язує.
Хто б міг подумати, наскільки важко далося йому таке рішення! Адже Гнат просто обожнював цю дівчину. Багато чого їй прощав, і чудово усвідомлював, що він для неї всього лише запасний варіант.
Так тривало п’ять років. І нарешті, настав час вирватися із замкнутого кола…
Гнат зустрів Настю, коли їм обом було по двадцять. Вечірка, повна хата молоді, багато красивих дівчат… Але йому вистачило одного погляду, щоб закохатися. Вона виглядала дуже милою і скромною, на тлі інших дівчат.
І його симпатія була взаємною. Ну, або ж Гнатові хотілося так думати. Всі знайомі в один голос твердили, щоб він не сприймав ці стосунки аж надто серйозно, адже потім буде дуже важко. Але хлопець не слухав. А потім було вже занадто пізно.
Він не міг жити без цієї дівчини і вона цим вдало користувалася.
Через півроку вона зникла на тиждень. Гнат підняв на вуха поліцію, всіх знайомих, сам їздив містом, забувши про сон і відпочинок… А Настя прийшла, як ні в чому не бувало, ще й розлютилася через те, що він підняв таку метушню.
— Я всього лише відпочила з друзями, що тут такого! — обурювалася дівчина. — Я ж тобі записку залишала, на столі. Ти що, її не бачив? Напевно, кішка поцупила.
— Ти не могла мені зателефонувати? — у відповідь розсердився Гнат. Він за ці дні, яких тільки сцен собі не уявляв.
— Я телефон розбила, — закотила очі Настя. — А навіщо мені розбитий телефон? Викинула і все. Просто новий купила.
— І сім-картку теж?
— Ну, так вийшло, — і тут дівчина раптово сіла на коліна до Гната і лагідним голосочком заспівала зовсім іншу пісню. — Ну вибач, я й подумати не могла, що все так вийде. Обіцяю, це був перший і останній раз! Ти мене пробачаєш?
Настя жалісливо кліпала очима, дула губки і все ж отримала бажане. Хлопець її пробачив і навіть запросив на побачення в ресторан.
Дівчина відразу ж побігла переодягатися. І поки вибирала сукню, єхидно посміхалася. Повівся, як хлопчисько! Відправила повідомлення близькій подрузі, про те, що все склалося якнайкраще і пішла розважатися.
Ще півроку спокійного життя і Настя знову зникла. Навчений гірким досвідом, Гнат не забив на сполох, а просто чекав звістки. На пустоголову дівчину чекав дуже серйозний розбір польотів, який мало не призвів до розриву стосунків.
На його подив, це подіяло. Судячи з усього, дівчина серйозно злякалася, що втратить хлопця, вона було навіть почала обережно натякати йому на те, що їм вже час одружитися. Але хлопець старанно робив вигляд, що не розуміє натяків, а наполягати Настя побоювалася. А, раптом кине? Де вона ще такого знайде?
Симпатичного, щедрого і з чудовою квартирою в центрі міста.
— Та чого ж ти голову ламаєш? — запитала Настю подруга. — Дитина — ось один з найдієвіших засобів мати постійне джерело доходу. Навіть якщо і не одружиться, то хоч аліменти виплачувати буде.
— Та я вже про це замислювалася, — з досадою відповідала дівчина. — Тільки Гнат заявив, що поки не освоїться в сімейному бізнесі, про дітей навіть думати не хоче.
— Облом, — констатувала подруга. — Слухай, пошукай кого-небудь ще. Давай краще я тебе на вечірку до серйозних людей проведу, а Гнатові скажеш, що в гості поїхала? Наприклад, до матері.
— Непогана ідея, — посміхнулася Настя.
— Вона невірна тобі, — товариш нарешті наважився відкрити Гнатові очі. — І її «друг» значно старший за неї.
— Настя може погуляти, але вона завжди повертається до мене, — блідо посміхнувся Гнат. — Виходить, що я дорогий для неї.
— Ні, це всього лише означає, що інші її кидають. Один ти у нас такий, безвідмовний! — їдко закінчив хлопець і з жалем подивився на Гната. — Включи мізки! Залиш її і втікай якомога далі! Краще прямо за кордон, у вас же там є своє представництво?
— Я люблю її, розумієш? Люблю. І готовий пробачити їй все, що завгодно.
— Який же ж ти бовдур.
Однак є певна межа людського терпіння. Настя ж, впевнена в своїй недоторканності, вже навіть особливо і не ховалася. Прямо, звичайно ж, у невірності не зізнавалася, але зникала набагато частіше. Через останній такий загул вона втратила чудову роботу.
— Ну, відпочину трішки і знайду щось краще, — легковажно віджартовувалася вона.
А гроші їй були потрібні і чималі. Гнат же, як на зло, відмовився давати їй велику суму незрозуміло на що. І Настя, вкотре махнувши хвостом, втекла розважатися.
Ось тільки цього разу на дівчину чекав величезний сюрприз — хлопець виставив її за двері.
— Ну нічого, — бурмотіла Настя, прямуючи до подруги. — Ти ще переді мною на колінах повзати будеш, щоб вибачила. А я ще подумаю, вибачати тебе чи ні! Ніби ти один в цілому світі!
Але Гнат не дзвонив. Настя вже почала хвилюватися, адже вона звикла, що їй все сходить з рук і хлопець без неї не може жити. А тут тиша.
— Уявляєш, — заявила Насті подруга, яка була відправлена в розвідку. — Він поїхав. Продав квартиру і поїхав за кордон. Не хвилюйся, іншого знайдеш.
— Та ні, — повільно вимовила Настя, — іншого такого точно не знайти.
Фото ілюстративне.
