6 років тому ми нарешті з чоловіком придбали власне житло. За весь цей час свекруха до нас не навідувалася. Чому я власне й рада. Запитаєте, як так вийшло? Закрутилося все ще тоді, коли ми жили в однокімнатній мого чоловіка.
Після весілля ми переїхали до однокімнатної квартири, яку залишила моєму чоловікові бабуся. Раніше Андрій там майже не жив, адже у батьків було йому комфортніше: їжа завши гаряча, прибирати не треба, мама пере та прасує. Але коли ми почали зустрічатись, вирішили спробувати разом жити. Замість пишного весілля зробили в цій однокімнатній квартирі ремонт і обставили новими меблями.
Свекруха одразу активізувалася. Почала шпалери нам обирати, техніку замовляти та роздавати непотрібні поради.
Ще родичка вважала, що я не надто хороша господиня. А все тому, що я не готувала щодня, а робила із запасом. Мені хотілося після роботи відпочивати, а не стояти біля плити, адже я працювала у магазині, де й присісти не могла. І так по шістнадцять годин на день. Свекруха ж невдоволено говорила, що треба їсти тільки свіжу їжу.
Якщо спочатку я просто не звертала на це увагу, то з роками мене це дістало. Її бурчання виводило мене з себе. Я перестала мовчати, що їй не сподобалося. Коли вона вкотре принесла свої старі штори нам у кімнату замість куплених нових, я їй сказала:
— Нам ваші старі речі у квартирі не потрібні, не зносьте сюди нічого. Якщо нам щось буде потрібно, ми разом придбаємо те, що нам до смаку буде.
– А що це ти так заговорила? Квартира мого сина, а ти хто?
Андрій розвернувся і пішов на кухню, адже не хотів втручатись. Я їй поклала покривало в пакет і попросила на вихід.
З того часу між нами порозуміння немає. Поки ми жили там, вона щодня до нас приходила і влаштовувала ревізії. При цьому повторювала:
— Це дім моєї мами, а тепер мого сина. Я можу тут хоч на голові ходити.
Чоловік зрозумів, що добром це не скінчиться. Він підійшов до мами і сказав:
– Мамо, квартира моя а це значить – моєї дружини. Вона тут господиня, а ти прийшла до нас у гості. Тримай свої емоції при собі, Ірина в тебе поради не питала. Вона не я, тому виховувати її не потрібно, та й права у тебе такого немає.
Мама чоловіка аж підскочила на місці і не пішла – полетіла до виходу. Я була рада, що чоловік за мене заступився, хоча розуміла, що це негативно позначиться на його стосунках із мамою.
Минуло вже багато років. У нову квартиру свекруха ні ногою. Андрій сам навідується до мами, вона мене не кличе. Не знаю чого саме вона намагалась досягти і що кому довести, але вийшло як вийшло.
Мені дуже хочеться помиритись, аби наша дитина бачила що таке справжня родина, але моя мама мене завше спиняє. Каже, що так як є зараз буде краще для всіх.
А я не знаю, як вчинити. Ми всі люди і можемо змінюватись. Чи я не права?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – intermarium.news.
