fbpx
Історії з життя
Невістка ніде не працювала, називала себе “домогосподаркою”. Однак, як випадково довідалася Наталя, “домогосподарством” в розумінні невістки був мало не щоденний шопінг, походи на масаж, фітнес і доставка їжі з ресторанів

Наталія Іванівна виховувала свого сина одна. Батько Сергія зник з радарів, як тільки дізнався, що незабаром у нього з’явиться спадкоємець. Грошей не платив, подруги порадили Наталії звернутися до відповідних органів, але та сказала, що “немає у Сергія батька, тому й грошей немає з кого вимагати”,

Якось, правда, батько Сергія подзвонив. Хлопчику тоді було п’ять років, було це напередодні новорічної ночі.

— Наталю, ти вибач, що так вийшло, — хмільним голосом промовив той, судячи з усього він почав відзначати свято заздалегідь. — Якщо тобі потрібні гроші, ти тільки скажи – я відразу відправлю!

— Не дзвони сюди більше ніколи. Нам з Сергієм від тебе нічого не потрібно, — сказала Наталя, після чого кинула слухавку.

Виховувати одній дитину було важко — родичів в місті у жінки не було. Тим не менш, вона завжди намагалася дати улюбленому синові максимум: мало того, що Наталя працювала на двох роботах, так ще і в’язала дрібниці на замовлення знайомим, коли з’являвся вільний час. Це дозволяло триматися на плаву.

Якось, коли син уже виріс, закінчив інститут, він прийшов додому, і повідомив, що знайшов собі дівчину, з якою хоче одружитися. Наталія пообіцяла допомагати молодій сім’ї фінансово, щоб їм було простіше стати на ноги. Пізніше вона познайомилася з обраницею сина, але була не в захваті від неї – на думку Наталії, дівчина мала занадто сильний вплив на Сергія, до того ж не проявляла до нього належної поваги.

Однак псувати життя своїми порадами синові не хотіла.

***

Минуло п’ять років з моменту весілля. У сина з дружиною так і не з’явилося власного житла – все тинялися по орендованих квартирах, оренду оплачувала матір. При цьому, невістка ніде не працювала, називала себе “домогосподаркою”. Однак, як випадково довідалася Наталя, “домогосподарством” в розумінні невістки був мало не щоденний шопінг, походи на масаж, фітнес і доставка їжі з ресторанів.

У якийсь момент Наталя вийшла на пенсію. Працювати перестала – позначилися великі навантаження, які вона мала в попередні роки, коли ставила сина на ноги. Відповідно, допомагати фінансово Сергію в колишньому обсязі вже не могла. Тоді синочок запропонував матері звільнити квартиру для нього з дружиною, а Наталі переїхати в невелику кімнатку в сусідньому гуртожитку, яку здавали за кілька сотень.

Наталя погодилася. Адже вона завжди намагалася дати улюбленому синові максимум.

Умови в гуртожитку були не дуже. Загальна кухня і санвузол, стан яких залишав бажати сильно кращого. Жінка почала відправляти синові лише тисячу від своєї пенсії, розсудивши, що тепер їм грошей потрібно менше – все-таки у своїй квартирі живуть.

Однак син вважав інакше.

— Мам, грошей треба, у нас немає зовсім!

— А куди вони у вас ділися? Не платите ж тепер за оренду житла, здивувалася жінка.

— Та ж я Анжелі машину взяв у кредит. Платіж немаленький, велика частина зарплати на нього йде.

І тут Наталя Іванівна отетеріла від образи. Яка ж несправедливість. Як так може чинити син?

— Сергійку, ти хіба не розумієш, що в тебе мама хліб без солі доїдає, зате невістці ти машину нову купуєш! – в серцях сказала вона. Я звільнила вам квартиру, живу на три тисячі в місяць – а ти все не можеш зрозуміти, як мені важко?! Відправляй свою дружиноньку працювати!

На тому кінці дроту на деякий час запанувала тиша.

— Я зрозумів, тихо сказав Сергій. Тобі начхати на мене, — після чого обірвав дзвінок.

Увечері Наталя Іванівна щиро задумалася. “А чи є у мене син?”

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

facebook