А я не розумію, чому вона дивується, якщо я вже сита її господарністю. Та посудіть самі, що при таких доходах, вона ще й кредит умудрилася взяти потай від мого сина!
У мене є два сина, Олег і Ігор, одружені і мають дітей.
Старший женився швидше і у нього вже двоє діток. Він живе в місті і я не дуже знаю, як там себе веде Галя, як господиня, але діти доглянуті, Олег аж лосниться, то чого мені на невістку нарікати? Більше того, Галя така бережлива та справна газдиня, що за тринадцять років, вони й хату в місті повністю виплатили і ще й машину купили.
Олег їздить по заробітках, а вона з дітьми вдома. Але попри це, все у неї є, на все грошей вистачає і ще й мені подарунки привозить.
Я й не натішуся сином і тим, що все у нього добре.
А от молодший Ігор одружився вісім років тому і залишився жити зі мною. У нас дві хати, господарка, бо ми з чоловіком ще тримаємося в силі.
Невістка прийшла на все готове, бо є хата і в хаті, збоку корова, свиня, кури, що повністю є що їсти. Ігор так само їздить на заробітки і приносить копійку до хати, але ми з чоловіком не маємо до тих грошей ніякого стосунку. Навпаки, ми все повністю оплачуємо: світло, газ, оранку, сіянку, корм для худоби, птиці…
Тобто, ми все те забезпечуємо, ще й купуємо на їжу, якщо чогось не вистачає. Ковбаси і риба у нас не щодень, але кістка в супі завжди є, та й котлети чи відбивні…
Я готую їсти на всіх, а молоді як щось зварять, то хіба собі і те й їдять.
І ось вже Інна нам подарувала онука і ми вже дуже тішилися. Все, як то кажуть, вже добре у нас: діти одружені, онуки є. Але життя з Інною виявилося дуже дорогим для мого сина.
– Відколи ти пішов на державну роботу, то мені грошей не вистачає, – каже вона йому і мені з чоловіком, – Все таке дороге, що я не знаю, як ми маємо жити.
Я дуже здивувалася, бо хоч син зараз на державній роботі, але тих п’ятнадцять тисяч мало б вистачити, якщо вони нічого не купують!
Як тільки в сина аванс – вона в місто вже їде, зарплата – знову в місто і каже, що вже грошей нема.
– Я купила синові підгузки, суміш і іграшку і вже грошей нема, – каже вона, – Тепер такі ціни, що твоєї зарплати не вистачить! Їдь з Олегом на заробітки. Дивися, він вже машину має, а ти ні!
А мені то так неприємно чути…
Хіба на заробітках з медом? Ні з’їсти нормально, ні виспатися, ні помитися… То хіба варто аби дитина собі шлунок збавила, бо їй хочеться що тиждень нігті нові і кучері?
Я вважаю, що на такі гроші в селі можна жити добре.
І вже який рік вона колотить і колотить, що ми їм гроші не даємо, що вона хоче те, що в інших, а їй Ігор того не дає.
А, коли вона дізналася, що ми Галі на її тридцять п’ять дали десять тисяч, то вже не було спокою! Почала казати, що не буде нас на старості глядіти і щоб ми їхали до невістки в її квартиру.
Я не знаю, як то має бути, бо вона просто шукає всякий привід для невдоволення і каже, що візьме малого і піде до матері… Почуваюся так, наче ми всі маємо просто вступитися аби ця пані собі жила сама, а ми їй тільки гроші на таці підносили… Я не хочу загострювати ситуацію, але як бути аби родину вберегти?
Фото Ярослава Романюка.
Автор Ксеня Ропота.
