Я в стосунках з хлопцем трохи менше року. До того, як ми вирішили пожити разом перед весіллям, я вважала його ідеальним, і була по вуха закохана. Однак два місяці спільного життя мене повністю вимотали, і я вже починаю шкодувати про те, що поспішила оголосити про наші заручини родичам і знайомим.
Проблема наших стосунків навіть не в сварках, які присутні в житті кожної пари, а в тому, що у мого чоловіка абсолютно неадекватні вимоги до мене. На мій погляд, він зациклений на застарілому ладі, який абсолютно не актуальний для сучасного суспільства, в якому і чоловік і жінка можуть бути рівносильними здобувачами в сім’ї.
Моєму хлопцю подобається, як я готую, і тому він просить, щоб я завжди це для нього робила. При чому крутить носа від усього, що було розігріте або приготовлено не сьогодні. Незалежно від того, чи втомилася я після роботи або чи є у мене настрій це робити – на думку хлопця я завжди зобов’язана його нагодувати чимось смачним…
В цілому, я люблю куховарити, і мені подобається дивитися на те, як мій наречений з великим задоволенням уплітає приготовлену мною їжу. І я б не стала робити з цього проблеми, якби він не просив мене вставати в будні на 3 години раніше, щоб приготувати йому сніданок перед роботою…
Мені здається те, що мій молодий чоловік будить мене в таку рань (6-7 годин ранку) – це просто неповага до мене. Він відмовляється заварювати собі вівсянку, або сам собі робити яєчню. Наполягає на тому, що «споконвіку приготування їжі було жіночим обов’язком». Як на мене, це вже якесь відхилення від норми. Я ж не кажу йому, що споконвіку забезпечення жінки було суто чоловічий обов’язком, тому я повинна звільнитися з роботи, і жити за його рахунок…
Крім того, що мені самій хочеться поспати довше, у мене ще і сфера діяльності така, що необхідно висипатися. Інакше продуктивність падає, і це відбивається на зарплаті. Коли наречений мене будить в 6-7 годин ранку, то після приготування йому їжі я вже не можу нормально заснути, і їду на роботу ледь тепла.
Останнім часом ми дуже часто через це сваримося. Ситуацію погіршує мама Миколи, яка звикла пилинки з нього здувати, і виконувати будь-яку примху на першу вимогу. Це вона привчила сина до того, що готувати – це чисто жіночий обов’язок, і що кожний прийом їжі повинен складатися з чогось свіжого. Однак, ця жінка ні дня в своєму житті не працювала, на відміну від мене, і тому не бачу приводу нас з нею порівнювати.
Невже дорослий чоловік не може сам собі посмажити яєчню або заварити пластівці? Мені здається, якби він дійсно любив і поважав мене, то зміг би навчитися готувати сніданок самостійно…
Фото ілюстративне.
