Марина Петрівна занедужала. У неї хліб скінчився. Хотіла попросити сусідку сходити до крамниці, але передумала. Поїла суп без хліба. І нічого: жива залишилась і ще й наїлась. Головне в іншому: вона не попросила.
Вона вже якось побувала у подібній ситуації. У неї молока не було, а з хати вийти не могла. Сусідка погодилася допомогти. І принесла молоко лише наступного дня. Щось із дітьми забігалась, забула, у неї не вийшло. А Марина Петрівна чекала і переживала. Але зрештою запросто без молока обійшлася.
Ноги не ходять, напевне зміна погоди буде, живе на сьомому поверсі, а світло вимикають. Вона б може і вийшла, так як іти? А якщо доведеться сидіти у кабіні ліфта кілька годин? Кому воно потрібно? А так, можна й обійтись. Та й дітей турбувати не охота.
Зрештою, є ж борошно. Спекла коржиків. Чаю кілька пакетиків залишилось, так вона у чашці пакетик один заварила і потім коли п’є так використовує той чай, як заварку: відлиє трішки, розбавить кип’ятком, от тобі і чай. І нічого, жива.
Можна, звісно і дітям зателефонувати, у сина машина він би все привіз, але не хоче. Нащо його турбувати? Краще сама обійдеться. А якщо він зайнятий, а тут вона зі своїми проханнями недоречними?
Донька через тиждень на гостину з онуками завітала. Поглянула на маму, зазирнула до холодильника і ледь не розплакалась:
— Мамо, чому ж ти мовчала? Я ж до тебе щодня телефоную по кілька разів, невже важко було попросити.
А Марина Петрівна трохи охлявша, але горда собою:
— Що я буду просити. У вас своє життя. я й так упоралась. ну не поїла тиждень хліба, на каші посиділа з консервами. Нічого ж не трапилось зі мною. А ти приїхала і все привезла.
Образились на Марину Петрівну і син і донька, а вона ніяк не зрозуміє чому? Вона ж просто турбувати нікого, просити не хотіла, сама якось перебула. хіба ж за це прям образитись потрібно?
16,11,2022
Головна картинка ілюстративна pexels.
